Глава 9. В усадьбе Троекурова проходит храмовый праздник. Собирается большое количество гостей. Они обсуждают разбойников и ведут разговоры на эту тему. Глава 10. Один из гостей, Спицын, не перестает бояться и просит смелого учителя переночевать с ним вместе. Дефорж соглашается. Когда все уснули, учитель грабит Спицына, и угрожает ему расправой, если тот расскажет, кем на самом деле является француз. Глава 11. Небольшое отступление, краткое содержание которого рассказывает читателю, как произошло превращение Дубровского в Дефоржа. Владимир встретил француза по дороге в имение, на станции и предложил ему крупную сумму за все документы. Учитель согласился сразу. Таким образом, Дубровский попал к Троекурову, где сразу же завоевал любовь всех домашних. Глава 12. Владимир понимает, что должен исчезнуть и просит Машу о встрече, на котором рассказывает ей всю правду, говорит о любви к ней, сообщает о своем отъезде, так как не может больше находиться рядом. В этот же день, ближе к вечеру, в имение приезжает исправник и требует выдать учителя, так как есть сведения, что он и является Владимиром Дубровским. Троекуров велит найти учителя, но того нигде нет. Глава 13. Соседом Троекурова был пожилой князь по фамилии Верейский. Все лето он водит дружбу с Кириллом Петровичем, обращает внимание на Машу и начинает ухаживание, считая девушку подходящей кандидатурой на роль его жены. Глава 14. несколько недель ухаживаний. Верейский просит руки Маши и собирается жениться. Троекурова такой брак устраивает, и он дает согласие на брак дочери, приказывая той готовиться к свадьбе. В этот же момент Маша узнает о желании Дубровского встретиться с ней. Глава 15. При встрече она рассказывает Дубровскому о своем положении. Он уже это знает и предлагает Маше свою В ответ она предлагает подождать еще немного, думая, что сможет убедить отца не отдавать ее замуж за старого князя. Владимир вручает ей кольцо, которое при опасности она должна положить в дупло дерева.
Глава 16. Маша пишет князю письмо, в котором просит не брать ее в жены. Но Верейский это письмо показывает Троекурову и тот принимает решение провести свадьбу быстрее, а саму Машу до этого времени запереть. И всё
Особливо жорстокою, неочікуваною, страшенною у своєму перебігу та наслідках є Друга світова війна.
Інтелігенція, зокрема письменництво, не могла залишитися осторонь величезної трагедії людства в цілому та окремих народів. Чимало письменників пройшли війну, брали участь у боях, втрачали близьких та друзів, були свідками жахливих родинних історій розлучень та щасливих єднань. Багато віршованих та прозових творів митців з різних куточків світу відобразили горе, кров, сем, злість, сльози – усі атрибути війни.
Кожна воююча країна виголошувала надто гучні речі, зависокі ідеали та священі інтереси прагла боронити, саме тому багато хто не одразу відкрив анти людяність війни та брехливість воєнної пропаганди. Одразу проти кровопролиття висловлювалися Стефан Цвейг та Бертольд Брехт. Письменники Ернест Міллер Хемінгуей, Уільям Фолкнер, Еріх Марія Ремарк пройшли Першу світову війну і «оцінили» всі жахи мілітаризму та військової агресії. В своїх творах вони показують біль втрат та відчай людей, відсутність будь-якої надії на нормальні умови існування, звичайне людське життя. Фронтовики, вірячи в певні ідеали, проходили війну, але повністю зневірячись у своїй правоті не могли знайти спокою у повоєнні часи. Так народилася генерація «втраченого покоління».
Пауль Целан у своїх збірках про війну висвітлює увесь спектр переживань, які завдає людині невизначене завтра, втрата близьких або постійна загроза життю рідни. «Останнім актом історії» називає поет війну і чекає на Страшний суд після неї.
Генріх Белль у своєму «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…», як і в інших творах показує звичайну людину на війні, жертву обставин та часу, в якому випало жити. Герої – звичайні солдати, які не знайшли внутрішньої сили повстати проти фашистської системи, і тепер постійно страждаючі від причетності до горя інших.
Письменник не тільки засуджує фашизм, але й будь-яку війну, як прояв насильства над людиною.
Багато інших письменників та поетів всього світу різко засудили у своїх творах Другу світову війну та несли гасло не допустити ніколи більше подібних трагедій.
В усадьбе Троекурова проходит храмовый праздник. Собирается большое количество гостей. Они обсуждают разбойников и ведут разговоры на эту тему.
Глава 10.
Один из гостей, Спицын, не перестает бояться и просит смелого учителя переночевать с ним вместе. Дефорж соглашается. Когда все уснули, учитель грабит Спицына, и угрожает ему расправой, если тот расскажет, кем на самом деле является француз.
Глава 11.
Небольшое отступление, краткое содержание которого рассказывает читателю, как произошло превращение Дубровского в Дефоржа. Владимир встретил француза по дороге в имение, на станции и предложил ему крупную сумму за все документы. Учитель согласился сразу. Таким образом, Дубровский попал к Троекурову, где сразу же завоевал любовь всех домашних.
Глава 12.
Владимир понимает, что должен исчезнуть и просит Машу о встрече, на котором рассказывает ей всю правду, говорит о любви к ней, сообщает о своем отъезде, так как не может больше находиться рядом. В этот же день, ближе к вечеру, в имение приезжает исправник и требует выдать учителя, так как есть сведения, что он и является Владимиром Дубровским. Троекуров велит найти учителя, но того нигде нет.
Глава 13.
Соседом Троекурова был пожилой князь по фамилии Верейский. Все лето он водит дружбу с Кириллом Петровичем, обращает внимание на Машу и начинает ухаживание, считая девушку подходящей кандидатурой на роль его жены.
Глава 14.
несколько недель ухаживаний. Верейский просит руки Маши и собирается жениться. Троекурова такой брак устраивает, и он дает согласие на брак дочери, приказывая той готовиться к свадьбе. В этот же момент Маша узнает о желании Дубровского встретиться с ней.
Глава 15.
При встрече она рассказывает Дубровскому о своем положении. Он уже это знает и предлагает Маше свою В ответ она предлагает подождать еще немного, думая, что сможет убедить отца не отдавать ее замуж за старого князя. Владимир вручает ей кольцо, которое при опасности она должна положить в дупло дерева.
Глава 16.
Маша пишет князю письмо, в котором просит не брать ее в жены. Но Верейский это письмо показывает Троекурову и тот принимает решение провести свадьбу быстрее, а саму Машу до этого времени запереть. И всё
Інтелігенція, зокрема письменництво, не могла залишитися осторонь величезної трагедії людства в цілому та окремих народів. Чимало письменників пройшли війну, брали участь у боях, втрачали близьких та друзів, були свідками жахливих родинних історій розлучень та щасливих єднань. Багато віршованих та прозових творів митців з різних куточків світу відобразили горе, кров, сем, злість, сльози – усі атрибути війни.
Кожна воююча країна виголошувала надто гучні речі, зависокі ідеали та священі інтереси прагла боронити, саме тому багато хто не одразу відкрив анти людяність війни та брехливість воєнної пропаганди. Одразу проти кровопролиття висловлювалися Стефан Цвейг та Бертольд Брехт. Письменники Ернест Міллер Хемінгуей, Уільям Фолкнер, Еріх Марія Ремарк пройшли Першу світову війну і «оцінили» всі жахи мілітаризму та військової агресії. В своїх творах вони показують біль втрат та відчай людей, відсутність будь-якої надії на нормальні умови існування, звичайне людське життя. Фронтовики, вірячи в певні ідеали, проходили війну, але повністю зневірячись у своїй правоті не могли знайти спокою у повоєнні часи. Так народилася генерація «втраченого покоління».
Пауль Целан у своїх збірках про війну висвітлює увесь спектр переживань, які завдає людині невизначене завтра, втрата близьких або постійна загроза життю рідни. «Останнім актом історії» називає поет війну і чекає на Страшний суд після неї.
Генріх Белль у своєму «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…», як і в інших творах показує звичайну людину на війні, жертву обставин та часу, в якому випало жити. Герої – звичайні солдати, які не знайшли внутрішньої сили повстати проти фашистської системи, і тепер постійно страждаючі від причетності до горя інших.
Письменник не тільки засуджує фашизм, але й будь-яку війну, як прояв насильства над людиною.
Багато інших письменників та поетів всього світу різко засудили у своїх творах Другу світову війну та несли гасло не допустити ніколи більше подібних трагедій.