15.Установіть відповідність між елементами сюжету й композиції та фрагментами твору О.Стороженка «Скарб» (1б.): А кульмінація Б експозиція В розв’язка Г зав’язка 1 «Послав же їм Господь на втіху одного тільки синка — Павлусем звали. Та вже і шанували, і пестували вони того одиначка!» 2 «Був собі чоловік та жінка. Були вони люди заможненькі, усього в їх доволі: і поля, і скотинки, і худоби, і хата простора із садочком і левадою. Послав же їм Господь на втіху одного тільки синка — Павлусем звали. Та вже і шанували, і пестували вони того одиначка!» 3 «Підійшовши тихенько до Павлусевої хати, розмахали хорта та й шпурнули у вікно, а він як бебехнеться об поміст, так і брязнув, і задзвенів, і, як жар, по всій хаті розсипався дукатами! — Тривай, не руш! — закричали парубки,— се наш скарб, се наші гроші… — Брехня! — каже Павлусь,— се мій скарб, се мені Бог у вікно вкинув! А що? Я ж вам казав — не вірили?»
Трепетная любовь и пытливый интерес к русской классике отличали и предыдущие работы этого режиссёра. Он известен как создатель спектаклей для театра и телевидения по произведениям Пушкина, Карамзина, Сухово-Кобылина. Одна из последних его работ — телеэкранизация «Семейного счастья» Л. Н. Толстого.
Новый спектакль продолжает линию, которая отчётливо прослеживается в творчестве П. Фоменко. Писатель интересен для создателей спектакля, прежде всего как великий исследователь человеческих характеров и судеб. Отсюда — поиски точного эквивалента толстовской прозе, стремление создать на экране повествование спокойное, раздумчивое, неторопливое.
Вот герой автобиографической трилогии Николай Иртеньев, в котором угадываются многие черты будущего писателя, подвергает каждый свой поступок беспощадному самоанализу, он постоянно погружен в мир раздумий и ощущений.
Творчість Михайла Юрійовича Лермонтова зазнала впливу як романтизму, так і реалізму. У цьому його своєрідність. У поетичній спадщині Лермонтова ми бачимо рух від романтизму до реалізму, хоча й у зрілих і в пізніх творах зберігаються романтичні мотиви. Але в усі роки в поезії М. Лермонтов виявляв цікавість до особистості — неабиякої, шукаючої, вільнолюбної, а тому самотньої, незадоволеної і трагічно нещасливої. Особистості духовно багатої, яка прагне визначити своє місце в сучасному їй світі.