2.Гомерівський епос має дві основи — міфологічну й історичну.
3.Тро́я — старовинне місто на північно-західному узбережжі Малої Азії (точне місце — пагорб Гіссарлик — встановив 1871 року німецький археолог Генріх Шліман), де, за епосом та іншими давньогрецькими джерелами, на початку XII ст.
4.суть «Гомерівського питання» можна сформулювати так: Чи існував Гомер насправді, як конкретна історична особа, чи це вигаданий образ?
5.Гоме́р — легендарний давньогрецький поет, якого вважають автором «Іліади» та «Одіссеї», двох славетних грецьких епічних поем, що започаткували європейську літературу.
6.І́ліон. Воно знаходиться на північно-західному узбережжі Малої Азії
7.Рапсод - виконавці і, можливо, творці давньогрецьких епічних пісень. Питання про походження рапсодів і їх первісної діяльності видається спірним.
8.Гомерівська Іліада побудована на Троянському циклі міфів, що розповідає про десятирічну війну між захисниками міста Трої (або Іліона) і греками. ... Сама ж «Іліада» розповідає тільки про один епізод десятого року війни під Троєю, що тривав 53 дні — гнів наймогутнішого героя ахейського війська Ахілла.
9.Ще за античності популярною була епіграма про те, що сім міст — Смірна, Родос, Колофон, Саламін, Хіос, Аргос, Афіни — сперечалися між собою за честь називатися батьківщиною Гомера: Сім сперечалися міст і звалися Гомера вітчизною: Смірна, Родос, Колофон, Самалін, Ірос, Аргос й Афіни.
10.Троянська війна тривала впродовж десяти років від початку 12 століття до н. е
11.Гомер — легендарний поет, який стояв біля витоків грецької, а отже, і європейської літератури. Його ім'я пов'язане з найдавнішим літературним жанром греків — героїчним епосом. ... Вважають, що Гомер жив приблизно у VIII ст. до н.
12.У давнину Гомера змальовували як сліпого мандрівного співця, який володів даром провидця та знав усе про минуле і майбутнє. Стародавні греки високо шанували Гомера, тільки його називали словом «поет» і вживали щодо нього епітет «божественний». Платон вважав, що Гомер «виховав усю Елладу».
Дубровский и Троекуров сравнительная характеристика сочинение
Дубровский и Троекуров – две личности, две человеческие судьбы, которых объединяет много общего. Например, тот факт, что они относятся к дворянскому роду и дореволюционной эпохи девятнадцатого столетия.
Дубровский и Троекуров, когда были молодыми, проходили службу у царя, после которой были награждены с почетом, и, получили в результате офицерское звание.
Женились, Андрей Гаврилович и Кирилл Петрович по любви, но, к сожалению, быстро стали вдовцами.
От браков остались дети. Дубровский имел сына, которого звали Володей. У Троекурова была дочка Мария.
После служения царю, Дубровский и Троекуров ушли в отставку. Поселились в своих поместьях.
В произведении Пушкина, главные герои имеют одинаковые полномочия, право распоряжаться правами и привилегиями, но в силу своего образа жизни и характера, используют их совершенно противоположено.
Сильный темперамент двух помещиков не только создать положение в обществе, но и сдружиться друг с другом.
Властный, заносчивый Троекуров любит всегда быть в центре внимания. Перед гостями – хвастлив, показывая свои богатые хоромы. Со своими подчиненными особенно требователен и строг. Он держит все под контролем и не позволяет посторонним фамильярного, дерзкого общения, какое прощает Андрею Гавриловичу Дубровскому.
Сам Дубровский является замкнутой, скрытой личностью, не любящей быть в обществе, на виду. Не такой богатый, но завоевавший симпатию у высокомерного и заносчивого друга Троекурова.
Кирилл Петрович разглядел в Дубровском: независимость, решительность, смелость, прямолинейность высказываний. Эти главные черты и привлекли Троекурова в Андрее Гавриловиче.
Дружба между соседями дает трещину во время очередной повседневной беседы. В ней Андрей Дубровский затрагивает самолюбие своего товарища, а тот, как человек вспыльчивый, не может ему этого простить.
Спровоцированный конфликт со стороны Дубровского имеет неприятный разворот ситуации.
Троекуров грозит отомстить своему товарищу за такую дерзость, пообещав лишить его всего, что он имеет.
Кирилл Петрович надеялся опозорить Дубровского, чтобы тот пришел к нему с извинениями, и в дальнейшем, ему повиновался.
Обычный конфликт ухудшает жизнь Андрея Гавриловича и разрушает дружбу между помещиками.
В романе присутствует месть, жестокость, которые влияют на судьбы двух людей. Нравственность и мораль, в романе, уходят на второй план.
1. VIIІ столітті до н. е.;
2.Гомерівський епос має дві основи — міфологічну й історичну.
3.Тро́я — старовинне місто на північно-західному узбережжі Малої Азії (точне місце — пагорб Гіссарлик — встановив 1871 року німецький археолог Генріх Шліман), де, за епосом та іншими давньогрецькими джерелами, на початку XII ст.
4.суть «Гомерівського питання» можна сформулювати так: Чи існував Гомер насправді, як конкретна історична особа, чи це вигаданий образ?
5.Гоме́р — легендарний давньогрецький поет, якого вважають автором «Іліади» та «Одіссеї», двох славетних грецьких епічних поем, що започаткували європейську літературу.
6.І́ліон. Воно знаходиться на північно-західному узбережжі Малої Азії
7.Рапсод - виконавці і, можливо, творці давньогрецьких епічних пісень. Питання про походження рапсодів і їх первісної діяльності видається спірним.
8.Гомерівська Іліада побудована на Троянському циклі міфів, що розповідає про десятирічну війну між захисниками міста Трої (або Іліона) і греками. ... Сама ж «Іліада» розповідає тільки про один епізод десятого року війни під Троєю, що тривав 53 дні — гнів наймогутнішого героя ахейського війська Ахілла.
9.Ще за античності популярною була епіграма про те, що сім міст — Смірна, Родос, Колофон, Саламін, Хіос, Аргос, Афіни — сперечалися між собою за честь називатися батьківщиною Гомера: Сім сперечалися міст і звалися Гомера вітчизною: Смірна, Родос, Колофон, Самалін, Ірос, Аргос й Афіни.
10.Троянська війна тривала впродовж десяти років від початку 12 століття до н. е
11.Гомер — легендарний поет, який стояв біля витоків грецької, а отже, і європейської літератури. Його ім'я пов'язане з найдавнішим літературним жанром греків — героїчним епосом. ... Вважають, що Гомер жив приблизно у VIII ст. до н.
12.У давнину Гомера змальовували як сліпого мандрівного співця, який володів даром провидця та знав усе про минуле і майбутнє. Стародавні греки високо шанували Гомера, тільки його називали словом «поет» і вживали щодо нього епітет «божественний». Платон вважав, що Гомер «виховав усю Елладу».
Дубровский и Троекуров сравнительная характеристика сочинение
Дубровский и Троекуров – две личности, две человеческие судьбы, которых объединяет много общего. Например, тот факт, что они относятся к дворянскому роду и дореволюционной эпохи девятнадцатого столетия.
Дубровский и Троекуров, когда были молодыми, проходили службу у царя, после которой были награждены с почетом, и, получили в результате офицерское звание.
Женились, Андрей Гаврилович и Кирилл Петрович по любви, но, к сожалению, быстро стали вдовцами.
От браков остались дети. Дубровский имел сына, которого звали Володей. У Троекурова была дочка Мария.
После служения царю, Дубровский и Троекуров ушли в отставку. Поселились в своих поместьях.
В произведении Пушкина, главные герои имеют одинаковые полномочия, право распоряжаться правами и привилегиями, но в силу своего образа жизни и характера, используют их совершенно противоположено.
Сильный темперамент двух помещиков не только создать положение в обществе, но и сдружиться друг с другом.
Властный, заносчивый Троекуров любит всегда быть в центре внимания. Перед гостями – хвастлив, показывая свои богатые хоромы. Со своими подчиненными особенно требователен и строг. Он держит все под контролем и не позволяет посторонним фамильярного, дерзкого общения, какое прощает Андрею Гавриловичу Дубровскому.
Сам Дубровский является замкнутой, скрытой личностью, не любящей быть в обществе, на виду. Не такой богатый, но завоевавший симпатию у высокомерного и заносчивого друга Троекурова.
Кирилл Петрович разглядел в Дубровском: независимость, решительность, смелость, прямолинейность высказываний. Эти главные черты и привлекли Троекурова в Андрее Гавриловиче.
Дружба между соседями дает трещину во время очередной повседневной беседы. В ней Андрей Дубровский затрагивает самолюбие своего товарища, а тот, как человек вспыльчивый, не может ему этого простить.
Спровоцированный конфликт со стороны Дубровского имеет неприятный разворот ситуации.
Троекуров грозит отомстить своему товарищу за такую дерзость, пообещав лишить его всего, что он имеет.
Кирилл Петрович надеялся опозорить Дубровского, чтобы тот пришел к нему с извинениями, и в дальнейшем, ему повиновался.
Обычный конфликт ухудшает жизнь Андрея Гавриловича и разрушает дружбу между помещиками.
В романе присутствует месть, жестокость, которые влияют на судьбы двух людей. Нравственность и мораль, в романе, уходят на второй план.
Объяснение: