2. Каким пейзажем открывается рассказ? Как воспри- нимает природу рассказчик? На что настраивает
такое «обрамление» читателя? Сравните пейзаж,
завершающий произведение, с той картиной при-
роды, которой оно начинается. Почему рассказчик
ПО-Новому увидел море и небо? Какой Новый Мотив
появляется в описании природы? Почему?​

Осінь – це надзвичайно красива пора. Барви осені  я відчуваю  усією душею. Різнобарвні кольори тішать погляд.Осінь непомітно  підкралась  до наших лісів, городів та садів. Здається, що дерева, немов ліхтарі, такі яскраві та красиві. Чарівниця–осінь ще з ночі почала  свою роботу, щоб раненько здивувати світ. То небо  синє-синє, безмежне і бездонне,  то пливуть по ньому дивні хмарки, то стало воно сірим і сумним, задощило густим  дощиком. Так і мій настрій: то веселий, то романтичний, то сумний. Знову  засміялося сонце з  висоти, розфарбувало дивосвіт – і заграло все довкола, ніби літо повернулося…Нині осінь нас чарує та показує  свої яскраві  кольори. Прощатись завжди сумно із красою навколишнього світу. Вільям Каллен Брошант  казав:  «Осінь – остання, чудова посмішка року».

Відповідь: Е́дгар А́ллан По (англ. Edgar Allan Poe МФА: [ˈɛdgɚ ˈælən ˈpoʊ̯] Е́дґар Е́лан По́в; 19 січня 1809 — 7 жовтня 1849) — американський письменник, поет, есеїст, драматург, літературний редактор і критик, один із провідних представників американського романтизму.

Найвідоміший своїми макабричними (в стилі жахів) і містичними оповіданнями.

Едгар По був одним із перших американських професіоналів короткого оповідання (новели) і засновником детективу. Шанований за внесок у народження жанру наукової фантастики[3]. Він був першим відомим американським письменником, який намагався заробляти винятково творчістю, тому упродовж життя По потерпав від матеріальної скрути, тому що його твори не були адекватно оцінені сучасниками[4].

Пояснення: