2. Офицер-путешественник говорит Максиму Максимычу о рассказанной им истории: "Что началось необыкновенным образом, то должно так же и кончиться". Согласны ли вы с такой оценкой истории Бэлы? Выделите завязку, кульминацию и развязку в сюжете "Бэлы". 4. Кто виноват в том, что счастье Печорина и Бэлы было таким кратковременным? ответьте на вопрос, используя технологию ПОПС-формула.
П – позиция. Предложение начинается со слов: «Я считаю, что…»
О – объяснение (или обоснование). Предложение начинается со слов: «Потому, что…»
П – пример (ответ ориентирован на умение доказать правоту своей позиции на практике). Третье предложение начинается со слов: «Я могу это доказать на примере…».
С – следствие (или суждение). Предложение начинается со слов: «Исходя из этого, я делаю вывод о том, что…»
5. Составьте синквейны "Бэла", "Азамат", "Казбич".
ответ:Однією із найпопулярніших п'єс Бернарда Шоу є його драма "Пігмаліон". Сюжет її навіяний автору давньогрецьким міфом про скульптора Пігмаліона, який закохався у своє створіння — статую прекрасної Галатеї і силою свого кохання ожи-вив її. У п'єсі Б. Шоу історія дещо інша. Зовсім випадково відомий учений-лінгвіст Генрі Хіггінс зустрічається із молодою дівчиною Елізою, яка продавала на вулиці квіти й на парі із полковником у відставці Пікерінгом, який теж займався мовознавством, береться перетворити цю вуличну квіткарку на світську герцогиню. Полковник Пікерінг обіцяє Хіггінсу сплатити все, скільки буде коштувати цей експеримент, ще й до того обіцяє визнати професора найталановитішим педагогом у світі.
Починається незвичайний експеримент. Професор Хіггінс активно береться за справу. Але й завдання в нього не з легких: вулична квіткарка з явно визначеним мессонгрівським діалектом, яка і уявлення не має про світські манери поведінки, повинна в досить-таки короткий відрізок часу опанувати не лише літературну мову, а й набути навичок поведінки, які властиві дамі з вищого світу. Власне кажучи, професорові потрібно створити нову людину, нову особистість. Генрі Хіггінс ретельно береться за свої обов'язки вчителя: старанно й наполегливо навчає дівчину, як правильно вимовляти слова, будувати речення, працює над збільшенням її словникового запасу, слідкує за тим, щоб у мові дівчини не було нічого притаманного її колишньому оточенню. Але йому довелося не лише працювати з Елізою над правилами фонетики й орфоепії. Не менше важило й те, як дівчина вміла поводитися в суспільстві. Хіггінс водив Елізу на концерти класичної музики, в оперу, на художні виставки, навчав, як поводити себе в тій чи іншій ситуації, прищеплював гарні манери.
Дивіться також
"Пігмаліон" (повний текст)
"Пігмаліон" (скорочено)
Хто дав екранне життя п'єсі Бернарда Шоу "Пігмаліон"? (та інші запитання)
Біографія Джорджа Бернарда Шоу
"Але якби ви знали, як це цікаво — узяти людину й навчити її говорити інакше, ніж вона говорила до цього часу, зробити з неї зовсім іншу, нову істоту. Адже це означає — знищити провалля, яке відділяє клас від класу, душу від душі", — каже Хіггінс.
Проте й учениця була дуже здібна: вона мала тонкий слух, неабиякі лінгвістичні здібності, відзначалася старанністю й дуже швидко просувалася у навчанні, підвищувала свою загальну культуру. Та, на свою біду, Еліза закохалася не лише у навчання, а й у свого вчителя. А він, цей експериментатор, зовсім не думав і не цікавився, що у дівчини є душа, людська гідність, що їй властиві якісь високі помисли й почуття.
Його цікавив лише експеримент і його результат, а не його маленьке "піддослідне кроленятко", на яке він зовсім не звертав уваги й не визнавав за рівну йому людину. Еліза була лише об'єктом його дослідження і застосування його методів.
Нарешті настав час іспиту. На пікніку, званому обіді, в опері Еліза поводилася як справжня герцогиня, чаруючи всіх присутніх не лише своєю незвичайною вродою, а й вишуканими манерами й бездоганною літературною мовою. Хіггінс радіє. Честолюбство його потішено. Парі виграно.
"Все-таки це була значна подія. Ми отримали блискучу перемогу", — каже полковник Пікерінг.
Експеримент закінчився вдало. І стомлений Хіггінс заявляє полковнику: "Більше я виробництвом герцогинь не займаюся". І ніхто з них — ні професор Хіггінс, ні полковник Пікерінг — не замислюються над тим, що буде далі з дівчиною. Що вона не діаманти, які на деякий час взяли в заставу, а коли вони вже непотрібні, їх можна віднести назад. Світ, з якого вона вийшла, Еліза вже давно переросла й не може й не хоче повернутися до минулого. Але й майбутнє її досить туманне, її почуттів Хіггінс не поділяє. Як складеться її доля?
"На що я гідна, до чого ви мене пристосували?" — каже вона своєму вчителю. Але ці питання професора Хіггінса зовсім не хвилюють. Більше того, навчивши дівчину правильно й красиво говорити, гарним манерам, сам він у її присутності дозволяє собі нечемно поводитись із нею, навіть вживати негарні слова. Дивиться на Елізу, як на якесь бездушне створіння.
"Я сам зробив це єство із пучка гнилої моркви ковентгарденського ринку", —-виголошує Генрі Хіггінс. І це заявляє професор лінгвістики! Чи не час зайнятися вихованням його самого й завдяки якомусь експерименту розбудити його черству, егоїстичну душу.
А як шкода, що Елізі — гарній, розумній, талановитій дівчині — немає гідного місця в сучасній буржуазній Англії. Слід лише сподіватися, що все ж цей експеримент професора Хіггінса дасть можливість Елізі не розгубитися в цьому жорстокому світі, знайти пристосування своїм набутим знанням, зберегти свою людську гідність.
Объяснение:
1. В
2. В
3. Б
4.В
5. Г
6.А
7. ( не повністю) 1 - 3, 2 - 1, 3 - 1.
8. Фе́нтезі — літературний жанр фантастичної літератури, дія якого відбувається у вигаданому світі
9. Софі – найстарша із трьох дітей у своїй родині, а також головна героїня твору “Мандрівний замок Хаула”. Дівчинна сумлінно доглядає за своїми молодшими сестрами, яких завдяки своїй майстерності у шитті ще й гарно вдягає. Мати Софі померла, коли тій було 2 рочки, а сестричці Летті – лише один. Їхній батько одружився на Фанні.
Вона відповідальна, щира , сором'язлива та добра дівчина, працьовита, має чимало талантів. Софі уособлює в собі рішучість, доброту, вірність, розум, допитливість, чуйність, мужність, взаєморозуміння, милосердя
.
10. Я дуже люблю читати твори зарубіжних письменників. Та найбільше мені сподобався Ебенезер Скрудж — персонаж "Різдвяної пісні у прозі" Чарлза Діккенса. Цей чоловік ні з ким не вітався, був похмурим і не веселим, а також був дуже скупий. Навіть двір у його дім був у темряві. Він не спілкувався з родичами і навіть не бажав їх бачити. Але, як кажуть, ще не пізно виправитися, чи не так? Згодом до нього з'явився привид його друга - Марлея, який попередив його, що до ноього прийдуть три духа Різдва.
Першим прийшов дух минулого Різдва. Під час подорожі з ним Ебенезер Скрудж зрозумів, що у минулому він був добрішим і щедрізим, люб'язнішим. Наступним з'явився дух теперішнього Різдва. Він привів Скруджа до писаря Боба Кретчита. За столом сиділа його численна родина. Та коли Боб запропонував тост за здоров'я Скруджа, сміх відразу припинився. Його дружина - Кретчита сердито зауважила, що не заслуговує на це така жорстока людина, як Ебенезер Скрудж, але трохи пізніше вона погодилася з чоловіком. Дух повів його й до племінника Фреда, який впевнено говорив, що дядько виправиться обов'язково і стане добрим. Нарешті, з'явився третій дух. Але він був занадто мовчазний. Скрудж почув про якогось померлого, намагався дізнатися, про кого йдеться. Раптом, опинившись на цвинтар, віні зрозумів, що перед ним — його покинута могила. Ебенезер Скрудж прокинувся у ліжку. Радість переповняла його серце. Адже він живий! Коли Скрудж вийшов на вулицю, то він з усіма вітався, навіть купив Бобові великого індика. Також допоміг Тайні Тімові вилікуватися. Усі дивувалися, що ж сталося з ним? Куди подівся той скупий і вічно похмурий чоловік?
Цей герой мені дуже сподобався, тому що він зрозумів свої помилки і виправився. Щаслива кінцівка твору переконує нас, що у цьому житті ще не пізно змінитися і почати усе спочатку.
Объяснение: