20. Офицера Печорина определили на постои и ла- чуку, про которую десятник сказал: «Там нечис-
то!», потому что:
а) там было раньше совершено убийство;
б) хозяйка была колдуньей;
в) хозяева занимались контрабандой.
21. Вхибарке, где поселился Печорин, или ста-
руха, слепой мальчик и девушка. Моей повунье 1ка-
залось не более восемнадцати лет. Необыкновенная
гибкость ее стана, особенное, ей только свойственное
золотистый отлив ее слегка загорелой кожи на шее
наклонение головы, длинные русые волосы, какой-то
и плечах и особенно правильный нос - все это было
для меня обворожительно». Печорин прозвал девуш-
ку ундиной, потому что:
а) ее имя было похоже на это слово;
б) ундина в переводе значит «красавица»;
в) это слово означает русалку в германо-скан-
динавском фольклоре.
22. Девушка назначила Печорину свидание ночью.
Они отправились кататься на лодке по морю. Ундина
призналась герою влюбви, а потом сильным толчком
попыталась сбросить его в море. Почему девушка пы-
талась утопить Печорина?
а) Она возненавидела Печорина и хотела погу-
бить его.
б) Ей приказала старуха.
в) Она боялась, что постоялец донесет комен-
данту о ночных делах контрабандистов.
23. Повесть заканчивается тем, что:
а) контрабандисты отомстили Печорину;
б) хижину покинули и старуха, и слепой маль-
чик;
в) девушка уплыла с контрабандистом.
«Мне стало грустно. И зачем было судьбе кинуть
меня в мирный круг честных контрабандистов?
Интерес к истории России - один из основных в жизни и творчестве А.К. Толстого. Можно предположить, что, помимо юношеских занятий в московском архиве, он в значительной мере подогревался близостью ко двору, где невозможно было жить, не лавируя, не лукавя (и Толстой это прекрасно знал, так как сам служил при дворе), и это было для него мучительно, потому что писатель «…чувствовал в себе лишь одну возможность действовать - идти прямо к цели» [Жуков, 1982, 283]. Художественно исследовать тему «власть и личность» в близкое к нему время Алексей Константинович не мог - «ходить бывает склизко по камешкам иным…, итак, о том, что близко, мы лучше умолчим» [Толстой, 1961, т.2, 150].
Объяснение:
короче загугли))
Объяснение:
Доброта - пріоритетний шлях людської поведінки: про це твердять нам книги, фільми і мультфільми, в яких, як правило, добро завжди перемагає зло. Але часто в житт гаємо, що великих успіхів, в тому числі і фінансових, домагаються ті, хто зносить все на своєму шляху, забуваючи про моральні принципи. Такі люди, мабуть, керуються законом еволюції, стверджує, що "виживає найсильніший". Але соціологи не настільки однозначні, адже - запевняють вони - людське суспільство все-таки живе не за законом джунглів.
Існує класична модель розрахунку конкурентності тварин в рамках одного виду, відома як "Голуби і яструби". У цій моделі розраховується виграшна стратегія при боротьбі за їжу, самку або територію - тобто за важливі для виживання ресурси. Відповідно до даної схеми, голуб ухиляється від бійки і агресії, в той час як яструб хижо бореться до перемоги або до плачевного фіналу. У моделі проводиться математичний розрахунок того, як буде коливатися складу яструбів і голубів в популяції: один яструб серед голубів буде почувати себе чудово, але, як тільки яструбів стає багато, "перемагає" голуб, який розмножується, в той час як яструби один одного знищують ,
У людському суспільстві принцип цієї моделі відомий як "вівці серед вовків". Приміром, в компаніях з агресивним стилем роботи дістатися до керівних посад мають можливість люди миролюбні й неконфліктні, так як агресивні кадри завдали один одному непоправні "рани" в іміджі та репутації, поки боролися за владу. Звичайно, всі ці приклади умовні, але суть в тому, що і добра, позитивна людина має шанси домогтися успіхів у кар'єрі.
Доброта - це коли ми робимо добре не тільки собі, а й оточуючим нас людям, світові. Добра людина часто діє наперекір особистим інтересам, у той час як вчинки злого спрямовані на роблення добра виключно самому собі. Таким чином, добра людина налаштовує до себе світ і людей, що у ньому, а злий в результаті своїх маніпуляцій може розраховувати виключно на себе.
В цілому, в людині генетично закладено дві основні поведінкові програми: творча і захисна. Перша включає в себе стан доброти, радості, довіри, одкровення, любові і забезпечує правильне функціонування всіх органів і систем.
Захисний стан - це гнів, страх, жадібність, ворожість, заздрість, зарозумілість, незадоволеність, презирство, злість, роздратування, ненависть, обурення, обурення, хитрість, агресивність. Все це необхідно виключно для виживання в критичній ситуації, тобто на короткий час, і обов'язково має змінюватися творчими станами.
Добро і зло - абстрактні категорії, тому навести факти, чому краще бути добрим, а не злим, неможливо. Варто лише довіряти власній інтуїції, почуттям; довіряти про те, що доброта - енергія, спрямована в зовнішній світ - завжди повертається в тій чи іншій формі. До того ж, численні релігії та релігійні вчення пропагують саме доброту. Так що варто довіряти і багатотисячолітньому людському досвіду, вибираючи власну стратегію поведінки. Адже саме доброта "вписує" нас в картину світу, робить природною частиною всього сущого. Саме "добра" стратегія поведінки гарантує наші розвиток і самовдосконалення. Тобто роблячи добро людям, ми робимо добро і собі.
Добра людина притягує до себе більше інших таких же добряків. Але ж відомо, що "не май сто рублів, а май сто друзів". До того ж, саме позитивний настрій забезпечує і гарне здоров'я. У здоровому тілі - здоровий дух, і навпаки. Так що доброта - ще й шлях до довголіття.