26 № 97

Прочитайте приведённый ниже текст. Преобразуйте слово, напечатанное заглавными буквами в

скобках так, чтобы оно грамматически соответствовало содержанию текста. Заполните пропуск

полученным словом.

«Le docteur a l'air très gêné, et après un long silence il dit à Sophie :

“Mademoiselle, j'ai quelque chose à vous (DIRE). Je me suis trompé de patiente. Vous

allez très bien, et vous avez sans doute une longue vie devant vous ”.»

Sophie a une amie. Pascale, qui, un jour, lui a dit: “Tu (AVOIR) l’air fatigué. Tu

(DORMIR) mal. Tu devrais voir le docteur.” Le docteur a dit que Sophie était très malade

et qu’il lui (RESTER) six mois à vivre. Sophie pensait : “Il faut faire quelque chose.”

Avec son petit capital, elle irait en voyage. Elle a invité Pascale, et les deux femmes sont parties en mai et

(RENTRER) en octobre. Elles étaient contentes de leur voyage. Elles avaient visité de

belles villes. Sophie essayait de ne pas (PENSER) à sa maladie. Elle

(ALLER) mieux. Sophie est allée voir le docteur qui l’a regardée, et lui

(DIRE) qu’elle avait bonne mine. “Oui, docteur, dit Sophie. J’ai passé un temps

merveilleux, Pour moi, ces derniers mois de ma vie (ÊTRE) très heureux.” Le docteur a

l'air très gêné, et après un long silence il dit à Sophie :

“Mademoiselle, j'ai quelque chose à vous (DIRE). J​

головні вимоги класицизму: найвище має бути поставлений розум, якому повинні підкоритися фантазія і  почуття як за формою, так і за змі; стиль повинен  бути витончений, але простий і вільний від пафосу й  тріскучих висловлювань.  нікола буало-депрео, поет, теоретик класицизму  поміркуємо разом. чому у європі існували різні стилі  одночасно?

одночасно з бароко у мистецтві широкого розвитку набув новий стиль — класицизм. як явище, він почався  в епоху просвітництва — часу радикальних змін в  усвідомленні людських і соціальних цінностей і правил  поведінки в суспільстві. на перший план вийшли  поняття прав людини, захист цих прав, боротьба за  свободу віросповідання і слова. у мистецтві класицизм  сформувався як антагоністичний напрямок по  відношенню до пишного та віртуозного мистецтва  бароко. основною ідеєю класицизму в мистецтві було  звернення до античності як зразка і впровадження  головних традицій високого відродження в сучасному  житті.

історична довідка

виникнення класицизму пов'язано з італією, яка була центром ідейно-теоретичних досліджень в області становлення в  архітектурі і в мистецтві нових принципів. саме в італії і  насамперед у римі були зосереджені основні пам'ятники  античності, які протягом століть не переставали впливати на  творчість архітекторів. у середині xviii ст., в усіх країнах європи,  особливо помітно у франції та ії, відзначилося посилення  елементів капіталізму в економіці і відповідно зміцнення буржуазії  в політичному житті держав. ідейною основою буржуазії була  філософія освіти. в галузі мистецтва велися пошуки нового  стилю, який повинен був відобразити мету й ідеали буржуазії.  форми античного мистецтва найбільше відповідали буржуазним  уявленням про новий стиль. зростаючий інтерес до античності  посилив негативне ставлення до бароко. це було друге  повернення вивчення та освоєння античної спадщини (перше  було в епоху відродження). у xviii ст. на зміну ідеалам епохи  бароко, з її пишністю й урочистістю, приходить новий стиль  життя, заснований на природності й простоті.

цьому стилю притаманне сприйняття світу як розумно побудованого механізму, громадянський  пафос, віра в силу розуму, чіткість і ясність моральних  та естетичних оцінок. твори класицизму вирізняли  логічне розгортання сюжету, стриманість почуттів,  раціоналізм (прагнення будувати художні твори на  засадах розуму, ігнорування особистих почуттів),  правильність форм, ясність і простота  змісту. герой творів майстрів класицизму не був  вільним у власних діях, а підкорявся суворим нормам.  серед почуттів на першому місці для нього були  почуття обов’язку, тобто суспільні інтереси, які були  важливіші за особисті прагнення.

класицизм (лат. — зразковий) — це художній стиль і естетичний напрям в європейському мистецтві, який  уперше заявив про себе в італійській культурі xvi ст.  батьком цього стилю в архітектурі прийнято вважати  видатного італійського, венеціанського архітектора андреа  палладіо. свій розквіт цей стиль досягає у франції у xvii ст.  у середині xviii ст. виник новий напрям класицизму —  академізм, із прагненням до ясності й простоти,  відображенням ідеалу «природної людяності». у деяких  країнах класицизм зберігав свої позиції аж до першої чверті  xix ст.

Великая отечественная война оставила глубокий след в нашей страны. она показала всю свою жестокость и бесчеловечность. не случайно тема войны нашла отражение во многих произведениях наших писателей. силой своего таланта они показали весь ужас военных событий, трудности, выпавшие на долю народа.          рассказ м.а. шолохова «судьба человека» как раз и рассказывает о тех далеких суровых годах.          андрей соколов жил, как и многие другие, обычной жизнью. и не знал, что ждет его впереди нечеловеческое испытание – многолетняя война. повестка из военкома, прощание с семьей и эшелон, увозящий соколова на фронт. поначалу война будто бы щадила его, как говорит сам соколов: «везло мне на первых порах». а потом война показала свой нрав со всей жестокостью и беспощадностью. на его долю выпало тяжелейшее испытание – плен. находясь в старой церкви вместе с другими плененными товарищами, соколов случайно слышит разговор двух бойцов, из которого понимает, что утром один из них собирается предать своего сослуживца – коммуниста. не может андрей соколов спокойно отнестись к предстоящей расправе по доносу изменника, забывшего о своем воинском долге. предатель получил по заслугам, и этот эпизод показывает величайшую справедливость и большую силу воли, свойственные главному герою.          после неудачного побега, соколову приходится терпеть более суровые условия плена – карцер, тяжелая работа, голод. за неосторожные слова в адрес тюремного, по чьему-то доносу, андрея соколова вызывают к коменданту лагеря на так называемый «распыл», что означало расстрел. «за победу оружия» пить он отказался, пленный отказался даже от еды, чем невероятно удивил офицера. вот как об этом говорится в рассказе: «захотелось мне им, проклятым, показать, что хотя я и с голоду , но давиться ихней подачкой не собираюсь, что у меня есть свое достоинство и гордость и что в скотину они меня не превратили, как ни старались». в « знак уважения к достойному противнику» и за его смелость комендант лагеря дает соколову буханку хлеба и кусок сала. этим невиданным, для пленных, богатством он честно, по-товарищески, делится со всем бараком. соколов не проявил даже намека на жадность, когда крошка хлеба была на вес золота.          все самые суровые испытания войны были для андрея соколова еще впереди. письмо бывшего соседа приносит трагическую весть – вся семья погибла от бомбы, попавший прямо в дом, где жили родные соколова. а едва блеснувшая радость о том, что старший сын анатолий жив, тоже оборачивается огромным горем – сын погибает в намеченный день встречи.          с невыплаканными слезами и опустошенным сердцем вернулся андрей соколов с войны. не взирая на огромное горе, душа его не очерствела. заприметил он маленького «оборвыша»-сироту возле чайной. видя, что мальчишка пропадает один, не мог соколов пройти мимо: «закипела тут во мне горючая слеза, и сразу я решил: «не бывать тому, чтобы нам порознь пропадать! возьму его к себе в дети». не убила война душу человека, по-прежнему отзывчив он к чужой беде, к чужому горю.          это рассказ трогает до глубины души и хочется лишь одного: чтобы ужасы войны никогда не повторились.