3. Домашнее задание. По плану написать (в рабочую тетрадь) характеристику
главного героя Серёжи Лабкова.
1. Определение места героя среди других персонажей (главный или
второстепенный).
2. Общественное, семейное положение героя, обстановка, в которой живет герой.
3. Манера держаться, внешность, особенности костюма.
4. Поступки, особенности поведения.
5. Чувства литературного героя, его отношение к другим действующим лицам.
6. Отношение других лиц к герою.
7. Отношение автора к герою и значение героя в раскрытии идеи произведения.
8. Ваше мнение об этом герое очень нужно большое заранее)
ответ: в 10-й главе победителем из спора вышел, конечно, Евгений Васильевич Базаров. Он твёрд в своих убеждениях, он ещё не познал сомнение. Павел Кирсанов убежденный либералист, но он проигрывает Базарову, проигрывает психологически, ибо горячность нрава подводит его. в обычной ситуации, в нетрогающем его идеи споре он наверняка не повелся бы на провокации оппонента, но тут у Евгения есть козырь- его характер. Этот самоуверенный, готовый насмеяться над другим, забавно желчный (но не забавно для Павла, конечно) человек готов СПОКОЙНО отстаивать свою точку зрения, ЧЁТКО её формулируя. Он невозмутим, готов даже УСТУПИТЬ Павлу, при некоторых условиях, дать ему время остынуть: "Спор наш зашел слишком далеко.. . Кажется, лучше его прекратить. А я тогда буду готов согласиться с вами, --прибавил он, вставая, --когда вы представите мне хоть одно постановление в современном нашем быту, в семейном или общественном, которое бы не вызывало полного и беспощадного отрицания.. . Послушайте меня, Павел Петрович, дайте себе денька два сроку, сразу вы едва ли что-нибудь найдете. Переберите все наши сословия да подумайте хорошенько над каждым, а мы пока с Аркадием будем... ", и всё потому, что считает себя правым, а к Павлу относится даже с некоторым сочувсвием. Для него этот спор - не многим более, чем занятная игра, которая щекочет нервы. Павла. и за этим интересно наблюдать, не правда ли?
Объяснение:
Центральна тема творчості білоруського письменника Василя Бикова — зображення жорстокої правди Великої Вітчизняної Війни. Дія його творів відбувається, як правило, у період гітлерівської окупації в Білорусі. Але є одна повість, яка присвячена подіям за межами авторської батьківщини, — це «Альпійська балада» (1963). І справа не лише в місцевості (італійські Альпи, фашистський концтабір в Італії), а й у тому, що за тональністю це незвичайний для Бикова твір.
Ця повість — романтична, її емоційна піднесеність відчувається вже в самій назві — балада. Простий білоруський тракторист Іван Терешка й італійська студентка, дочка заможних батьків, антифашистка Джулія були закинуті долею в одне місце — на завод в Італії, де працювали смертники — полонені, антифашисту, воїни опору. Жага свободи навіть в цьому страшному місці не покидала Івана та його товаришів: вони підготували вибух, який зруйнував частину огорожі заводу, і частині в’язнів вдалося втекти. Тікає й Іван. Як же він розлютився, коли почув, що хтось продирається крізь кущі й тихо кричить: «Русо!» Юнак уже втретє намагався втекти і знав, що в такій ситуації краще були самому. І ще більше розгнівався. Іван, коли побачив, що за цим біжить дівчина в такій же арештантському одязі, як і він.
Однак Іван не може відштовхнути слабкого в скрутну хвилину. Він біжить по гострому камінню, лізе на круті гори та подає таки руку дівчині. І вони починають небезпечний, важкий, за межею людських сил шлях до свободи. «Іван дедалі вище ліз на гору, зрідка зупиняючись, щоб почекати дівчину, яка з останніх сил уперто йшла за ним. Прокляті гори! Іван був вдячний їм за недоступність для німецьких мотоциклістів, але вже починав і ненавидіти їх за те, що вони так безжально забирали сили». І Спочатку молоді люди були просто товаришами за нещастям, яких воля до життя на свободі вела до Трієста — партизанського міста. Згодом сили залишили Джулію, і вона сіла на камінь і відмовилася йти далі. Іван розлютився, махнув рукою і швидко І пішов стежкою. «Сам він стерпить, перейде хребет, щоб навіть довелося повзти по І пояс в снігу ... Навіщо опікуратись тим дівчиськом? Хто вона йому?» Але ноги самі І] призупинили крок. Іван повернувся, посадив Джулію собі за спину і поніс угору.
Досягнувши, здавалося б, безпечного місця, змучені втікачі, зачаровані суворою р| красою гір, раптом відчувають якесь душевне тепло. Несподівано для самих героїв у Зі їхніх серцях зароджується чисте трепетне кохання. За перевалом вони потрапили на гірські луки, у тепло і красу, пору цвітіння маків. І такий же спокій, блаженство, безмірна ніжність наповнювали душі закоханих. Це були найщасливіші миті їхнього життя. Далеко за перевал відступили війна, гестапівці, вовкодави, голод, спрага. Були тільки Він і Вона. «Лежачи на’траві, Іван гладив і гладив ії вузьку, нагріту сонцем спину, дівчина, притулившись до його грудей, терлася гарячої щокою про його розсічений осколком плече... Вона щось шепотіла незрозуміле, але Іван розумів усе».
Та смерть була поруч. Божевільний німець-в’язень привів за собою есесівців. Відступати, тікати вже було нікуди — перед ними була прірва, на дні якої білів сніг. Іван штовхнув туди Джулію: «Стрибай на сніг», — а сам зустрів смерть. Здавалося б, війна і кохання — речі несумісні. Але якщо навіть війна не могла спалити в людських душах високі чисті почуття, то життя непереможне. Іван загинув, але Джулії вдалося врятуватися, у неї народився син Джованні. Життя триває.
Объяснение:
Мої враження від твору "Альпійска балада
На уроці літератури ми вивчали твір В. Бикова "Альпійська балада". Цей текст дуже вразив мене. У ньому йдеться про ТЯЖКİ випробування та найвище почуття - кохання. Іван, головний герой твору, Tikає з концтабору, знайомиться із Джулією, закохується. Втеча дається Іванові не легко - Їх весь час переслідують.
Іван - щирий, відданий та мужній чоловік. У хвилину справжньої небезпеки він зміг пожертвувати своїм життям заради коханої Джулії. Цей вчинок є справді героїчним. "Альпiйська балада" засуджує несправедливу війну та протиставляє ïй справжнє кохання.