3. події в комедії «мартин боруля» розгортаються в такій послідовності
а льнення степана з посади канцеляриста - укладання угоди борулна тренд
лєвим - відмова борулі одружити марисю з миколою - утеча нацевського
бутеча націєвського — укладання угоди борулі з тренделєвим - відмова борулі
тодружити марисю з миколою звільнення степана з посади канцеляриста
в відмова борулі одружити марисію з миколою укладання угоди борулі з
тренделєвим — утеча націєвського — звільнення степана з посади канце-
яяриста
укладання угоди борулі з тренделєвим - відмова борулі одружити марисю
з миколою - утеча націєвського — звільнення степана з посади канцеля-
риста
двідмова борулі одружити марисю з миколою - укладання угоди борулі з трен-
делєвим - звільнення степана з посади канцеляриста - утеча націєвського

Владимир Дубровский очень яркий герой. В нем есть и честность, и благородие, и смелость, и доброта, и нежность. 
Смотря на его праздное времяпровождение думается, что Дубровский самодоволен и глух к чужим бедам.  «Он позволял себе роскошные прихоти, играл в карты и входил в долги, не заботясь о будущем и предвидя себе рано или поздно богатую невесту, мечту бедной молодости». Но вскоре этот ложный образ рассеивается и становится видно, что Владимир Дубровский — настоящий сын своего отца: такой же честный, справедливый, порядочный. В этом образе мы замечаем так же и дух товарищества. Своими постуками она завоевал сердца многих жителей, который  готовы были сложить за него свои головы. 
Честно признавшись Маше Троекуровой , кто он есть на самом деле, Владимир дает своей любимой право выбора. Все же Маша выходит принужденно замуж за князя Верейского и Дубровский исчезает на совсем, зная, что Маша не изменит своего решения, он не собирается на нее давить. Это поступок по настоящему влюбленного и романтичного человека, человека у которого есть душа. 

1) Найголовнішого очима не побачиш. Треба цінувати те що у тебе вже є. 

2)Діти завжди прагнуть швидко стати дорослими. Діти бажають незалежності та самостійності, щоб обирати свій шлях, будувати власне життя. Але надходить час — і дорослі мріють хоч на годину повернутися у дитинство, причому не тільки заради відпочинку від скрутних обставин, важкого обов'язку. Вони хочуть почути надійний захист батьків, поринути у тепло спогадів. Вони припадають, мов до джерела цілющої води, до свого дитинства, коли віриш у чудо, дивишся на світ не затьмареними буденністю очима, сприймаєш навколишнє щиро й відверто, коли ще не навчився брехати й змовчувати і живеш не здоровим глуздом та розрахунком, а серцем. Завмираючи, повертаються до такого знайомого задерикуватого хлопчика із здертими колінками або до дівчинки з кісками, немовби перевіряючи себе: який ти, чи зберіг чистоту душі й віру в добро, чи витримаєш їхні нескінченні "чому" та "як" і вимогливий, непідкупний погляд? Чи схвалить він тебе — себе, дорослого? Чи не втратив ти змогу розуміти його — себе — дитину? 

Діти зневіряються у змозі деяких дорослих розуміти їх, перестали ділитися своїми проблемами та мріями, стали ховати, мов від чужаків, вогник свого яскравого життя. 

Безперечно, у наш час космічних швидкостей і майже розумних механізмів можна все пояснити й розрахувати, не залишити жодної таємниці у світлі неонових ламп, посміятися з наївної віри в Діда Мороза. Але так добре й тепло на душі при мерехтливому вогнику свічки, що зберігають рожеві дитячі долоні, так чудово почути музику вітру й розмову далеких зірок! 

Тож нехай поринуть зі сторінок книги мрії та напівзабуті дитячі враження, нехай знову стануть поруч вічні цінності. 

Якось радісно і вдячно зустрічаєш на перших сторінках книги "удава, що проковтнув слона" — як перевірку на своє справжнє, не зверхнє розуміння світу, посміхаєшся скриньці з дірочками, де живе найкращий у світі баранець. По-доброму посміхаєшся присвяті книги з поясненням і виправленням автора — присвяті другові, "коли той був маленьким"... 

Хлопченя з блакитними очима та золотавим волоссям своїм серйозним проханням владно втручається у наше життя, як добра казка, що приходить на до у скрутну хвилину, як цілюща вода дитинства, що очищає душу. Він дасть надію та сили, які відкривають у пустелі криниці, які дарують зорі, що можуть дзвінко сміятися.