Я прочитала рассказ "Мама и мы" автор Е. А. Пермяк. Мне очень понравился рассказ. Главными героями является Лида, Тоня и сам автор, они были одноклассниками. Когда они шли домой, они попали в белую снежную тьму. Их ноги проваливались глубоко в снег и они не могли идти. Из-за снежной пурги они ничего не видели и потеряли дорогу домой. Ребята решили остаться переночевать на улице. Дети выкопали в снегу нору, чтобы переночевать в ней. Днём ребята побежали домой, всё закончилось хорошо! Самым смекалистым оказался сам автор, ведь это он придумал выкопать яму. Мне очень нравится, как ребята заботливо относились к друг другу, они были очень дружными. Но к сожалению, случилась неприятность с мамой главного героя, она обморозила колени. Ведь мамы этих ребят искали их всю ночь. К счастью фельдшер оповестил, что через месяц всё пройдет. Этот рассказ, ещё раз напоминает нам, что больше всех на свете нас любят мамы!!
Прочитавши однин з найвідоміших творів Оноре де Бальзака, повість «Гобсек», я замислився над багатьма питаннями: чому прагнення Гобсека ствердитися у житті та суспільстві привели до однієї єдиної пристрасті — нескінченого накопичення золота? Яким чином у героєві поєдналися дві такі різні людини, як скнара і філософ? Чому важке життя зробили Гобсека не наділили його мудрістю а лише зробили жадібним? Та й ще багато «чому?» і «як?».
Яким би не став головний герой повісті, але він добре засвоїв таке важке ремесло, як життя. Я вважаю, що у нього є чому повчитися. Адже Гобсек був надзвичайно працьовитим, він мав велику силу волі і проникливий розум. Він вчився на своїх помилках, з яких витягав максимум користі і потім двічі не помилявся в такій же самій ситуації. Та, на жаль, свої позитивні якості він прикладав не для того, щоб робити своє життя щасливим, а лише для того, щоб накопичувати багатство
Перенісши багато примх долі, Гобсек сформулював власні життєві принципи, яких і притримувався усе життя. Він не вірив ніяким переконанням, бо вони частіше усього залежали від обставин і часу, єдиним справжнім почуттям, яке було властиве людям, він вважав інстинкт самозбереження, а золото для нього було «найнадійніше земне благо», яке дає людині незалежно від її стану можливість «панувати над світом». І дуже шкода, що пристрасть до накопичення багатства перемогла в Гобсекові по-справжньому гарну людину, адже природою в ньому були закладені достоїнства та риси характеру, які б могли зробити його шановною людиною.
З погляду на історію про Гобсека, я можу сказати, що кожен з нас повинен вчитися жити. Треба вміти планувати своє майбутнє, вміти ставити перед собою реальну мету. Треба вміти працювати, вміти вчитися не на своїх, а на чужих помилках, треба прагнути до реалізації усіх своїх можливостей.
Особисто я бажаю відбутися у житті як справжня особистість. Я хочу, щоб мене поважали не тільки як гарного професіонала у своїй справі, а й як гідну та чесну людину. Я ні в якому разі не хочу, щоб головним для мене стали гроші, хоча при цьому планую заробляти стільки, скільки потрібно для того, щоб ні в чому не потребувати, словом, жити нормальним повноцінним життям.
Прочитавши однин з найвідоміших творів Оноре де Бальзака, повість «Гобсек», я замислився над багатьма питаннями: чому прагнення Гобсека ствердитися у житті та суспільстві привели до однієї єдиної пристрасті — нескінченого накопичення золота? Яким чином у героєві поєдналися дві такі різні людини, як скнара і філософ? Чому важке життя зробили Гобсека не наділили його мудрістю а лише зробили жадібним? Та й ще багато «чому?» і «як?».
Яким би не став головний герой повісті, але він добре засвоїв таке важке ремесло, як життя. Я вважаю, що у нього є чому повчитися. Адже Гобсек був надзвичайно працьовитим, він мав велику силу волі і проникливий розум. Він вчився на своїх помилках, з яких витягав максимум користі і потім двічі не помилявся в такій же самій ситуації. Та, на жаль, свої позитивні якості він прикладав не для того, щоб робити своє життя щасливим, а лише для того, щоб накопичувати багатство
Перенісши багато примх долі, Гобсек сформулював власні життєві принципи, яких і притримувався усе життя. Він не вірив ніяким переконанням, бо вони частіше усього залежали від обставин і часу, єдиним справжнім почуттям, яке було властиве людям, він вважав інстинкт самозбереження, а золото для нього було «найнадійніше земне благо», яке дає людині незалежно від її стану можливість «панувати над світом». І дуже шкода, що пристрасть до накопичення багатства перемогла в Гобсекові по-справжньому гарну людину, адже природою в ньому були закладені достоїнства та риси характеру, які б могли зробити його шановною людиною.
З погляду на історію про Гобсека, я можу сказати, що кожен з нас повинен вчитися жити. Треба вміти планувати своє майбутнє, вміти ставити перед собою реальну мету. Треба вміти працювати, вміти вчитися не на своїх, а на чужих помилках, треба прагнути до реалізації усіх своїх можливостей.
Особисто я бажаю відбутися у житті як справжня особистість. Я хочу, щоб мене поважали не тільки як гарного професіонала у своїй справі, а й як гідну та чесну людину. Я ні в якому разі не хочу, щоб головним для мене стали гроші, хоча при цьому планую заробляти стільки, скільки потрібно для того, щоб ні в чому не потребувати, словом, жити нормальним повноцінним життям.
Объяснение: