У Михайлика, героя повісті М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять» , дуже багато спільного із самим автором, адже твір автобіографічний. У повісті яскраво змальовані образи жителів українського села після Жовтневої революції, але в центрі – напівголодне життя Михайлика та його бідняцької родини.З дитинства хлопчика оточували люди духовно багаті, які вчили його розуміти красу природи та людини, глибини народної поезії та мудрості, учили бути людиною чесною, доброю й непохитною.Джерелом народної мудрості для Михайлика були, насамперед, його рідні: мати, бабуся, дідусь та батько. Коли хлопчик навчився читати, то прочитав безліч різних книжок, серед яких був і «Кобзар» Т. Шевченка. Дуже часто, забравшись на піч, він читав потайки, сховавши каганець, і до нього приходили царі та князі, запорожці, стрільці та чорти з відьмами. Любив він читати й сидячи біля ставу, а навколо відбувалася «казка весни». Поетична пам'ять хлопчика зберегла образи людей, їх риси, які стали багатим матеріалом для майбутньої творчості письменника. Подобалося Михайликові вчитися, цікавив хлопчика світ науки й знань. Неодноразово чула дитина такі слова: «Учись, Михайлик, учись... може, хоч ти не будеш таким темним. А вивчишся, не забудь нас...» На сторінках повісті «Щедрий вечір» Михайлик уже трохи старший, збагачений певним життєвим досвідом Як і раніше, для героя Стельмаха головним залишається навчання. А у вільний час хочеться побігати або покататися на ковзанах. Ще Михайлик мріє про модні галіфе.Дитячі мрії не заважають герою повісті: Михайлик завжди пам'ятає про те, що навколо панують розруха та злидні. Діти допомагають своїм батькам у скрутний час. Улітку Михайлик та Люба працюють: хлопчик жне та в'яже снопи, а дівчинка збирає липовий цвіт, заробляючи собі на зошити. Гордістю сповнюється серце дитини, коли вона оглядає перші свої снопи. Йому дуже хотілося зустріти когось і поділитися своєю радістю. Михайлик, ідучи по воду, так і випромінює щастя. Йому кортить розказати, що він не якийсь там пастушок, а справжній жнець. Але назустріч ніхто не трапляється: усі працюють у полі, бо день рік годує.Повісті Михайла Стельмаха «Гуси-лебеді летять» і «Щедрий вечір» сповнені світла й доброти. Життя України у двадцяті роки минулого століття було непростим, скрути зазнавали дорослі й діти. Добре, що дитяча пам'ять головного героя всотує тільки найяскравіші, найщасливіші епізоди життя. Михайлика й Любу можна вважати щасливими дітьми. Тому Стельмах від імені Михайлика каже: «...і хороше, і дивно, і радісно стає мені, малому, у цім світі, де є зорі, і тихі вогники, і щедрі вечори.
Произведение Л.Н. Толстого «Кавказский пленник» повествует о повседневном быту людей, о их качествах, о доброте и чести. Описываемая история, основана на реальных событиях, которые происходили на Кавказе. Но речь пойдет о девочке Дине. Дина – дочь татарина, которому продали Жилина и Костылина. Отец наказал дочери дать хлеба с водой Жилину, так они и познакомились. Этот человек интересовал, так как был чужим, и в то же время пугал, Дину.
Через некоторое время они подружились. Жилин делал ей и другим ребятишкам игрушки из глины. А она, в благодарность за это, тайком носила ему вкусную еду, мясо и лепешки. Девочка прониклась добром и сочувствием к пленнику, ведь он по мере своих возможностей пытался творить добро. После неудачного побега, солдат кидают в яму. Из еды приносили только сырое тесто, но и тут девочка приходит на и так же украдкой приносит им еду. Когда Иван собрался бежать во второй раз, Дина ему и в этом Тринадцатилетняя девочка осмелилась и опустила в яму длинную палку, по которой Жилин выбрался.
В рассказе доброта выражена через главного героя, Дину. Эта девушка очень добра ко всем, кто к ней относится хорошо. При этом очень смелая. Она жизнь офицера, и достойна восхищения. Девочка не побоялась отца, она боролась за жизнь человека, который дарил ей добро и частичку счастья.
У Михайлика, героя повісті М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять» , дуже багато спільного із самим автором, адже твір автобіографічний. У повісті яскраво змальовані образи жителів українського села після Жовтневої революції, але в центрі – напівголодне життя Михайлика та його бідняцької родини.З дитинства хлопчика оточували люди духовно багаті, які вчили його розуміти красу природи та людини, глибини народної поезії та мудрості, учили бути людиною чесною, доброю й непохитною.Джерелом народної мудрості для Михайлика були, насамперед, його рідні: мати, бабуся, дідусь та батько. Коли хлопчик навчився читати, то прочитав безліч різних книжок, серед яких був і «Кобзар» Т. Шевченка. Дуже часто, забравшись на піч, він читав потайки, сховавши каганець, і до нього приходили царі та князі, запорожці, стрільці та чорти з відьмами. Любив він читати й сидячи біля ставу, а навколо відбувалася «казка весни». Поетична пам'ять хлопчика зберегла образи людей, їх риси, які стали багатим матеріалом для майбутньої творчості письменника. Подобалося Михайликові вчитися, цікавив хлопчика світ науки й знань. Неодноразово чула дитина такі слова: «Учись, Михайлик, учись... може, хоч ти не будеш таким темним. А вивчишся, не забудь нас...» На сторінках повісті «Щедрий вечір» Михайлик уже трохи старший, збагачений певним життєвим досвідом Як і раніше, для героя Стельмаха головним залишається навчання. А у вільний час хочеться побігати або покататися на ковзанах. Ще Михайлик мріє про модні галіфе.Дитячі мрії не заважають герою повісті: Михайлик завжди пам'ятає про те, що навколо панують розруха та злидні. Діти допомагають своїм батькам у скрутний час. Улітку Михайлик та Люба працюють: хлопчик жне та в'яже снопи, а дівчинка збирає липовий цвіт, заробляючи собі на зошити. Гордістю сповнюється серце дитини, коли вона оглядає перші свої снопи. Йому дуже хотілося зустріти когось і поділитися своєю радістю. Михайлик, ідучи по воду, так і випромінює щастя. Йому кортить розказати, що він не якийсь там пастушок, а справжній жнець. Але назустріч ніхто не трапляється: усі працюють у полі, бо день рік годує.Повісті Михайла Стельмаха «Гуси-лебеді летять» і «Щедрий вечір» сповнені світла й доброти. Життя України у двадцяті роки минулого століття було непростим, скрути зазнавали дорослі й діти. Добре, що дитяча пам'ять головного героя всотує тільки найяскравіші, найщасливіші епізоди життя. Михайлика й Любу можна вважати щасливими дітьми. Тому Стельмах від імені Михайлика каже: «...і хороше, і дивно, і радісно стає мені, малому, у цім світі, де є зорі, і тихі вогники, і щедрі вечори.
Объяснение:
1. Дина
2. Дружба Дины и Жилина
3.Мое мнение
Произведение Л.Н. Толстого «Кавказский пленник» повествует о повседневном быту людей, о их качествах, о доброте и чести. Описываемая история, основана на реальных событиях, которые происходили на Кавказе. Но речь пойдет о девочке Дине. Дина – дочь татарина, которому продали Жилина и Костылина. Отец наказал дочери дать хлеба с водой Жилину, так они и познакомились. Этот человек интересовал, так как был чужим, и в то же время пугал, Дину.
Через некоторое время они подружились. Жилин делал ей и другим ребятишкам игрушки из глины. А она, в благодарность за это, тайком носила ему вкусную еду, мясо и лепешки. Девочка прониклась добром и сочувствием к пленнику, ведь он по мере своих возможностей пытался творить добро. После неудачного побега, солдат кидают в яму. Из еды приносили только сырое тесто, но и тут девочка приходит на и так же украдкой приносит им еду. Когда Иван собрался бежать во второй раз, Дина ему и в этом Тринадцатилетняя девочка осмелилась и опустила в яму длинную палку, по которой Жилин выбрался.
В рассказе доброта выражена через главного героя, Дину. Эта девушка очень добра ко всем, кто к ней относится хорошо. При этом очень смелая. Она жизнь офицера, и достойна восхищения. Девочка не побоялась отца, она боролась за жизнь человека, который дарил ей добро и частичку счастья.