4. Что подчеркивает вопросительная интонация в первом терцете сонета? Какое настроение придает тексту обилие глаголов в повелительном наклонение? 5. Почему народная любовь ассоциируется в сознание поэта с образом толпы?
6. Какие качества, по мнению Пушкина, должны быть присущи истинному поэту? Что ему необходимо для творчества? Какая поэтическая лексика характерна для описания душевного мира поэта? Почему награда за поэтический труд в нем самом?
​

Головним персонажам повісті «Дорогою ціною» притаманне прагнення свободи, причому свобода має для них настільки важливе значення, що вони ладні віддати за неї будь-що. Бажання не тільки формальної свободи дій, а й бажання мати свободу вибору, духовну свободу властиве Остапові та Соломії.

Остап та Соломія люблять землю та працю на землі, проте вони хочуть працювати на себе, на своє майбутнє, нехай і тяжко працювати. Кріпаччина унеможливлює щасливе існування людини, адже вона с антигуманною за своєю суттю. Обидва герої ненавидять кріпосний лад, він неприйнятний для них своєю принизливістю.)

Героям властива неабияка порядність, взаємодо вони надають одне одному підтримку, ладні життя віддати одне за одного. Соломія не пересічна жінка. Вона активна, дієва, не здатна примиритися з несправедливістю, готова діяти, боротися за своє щастя та за свою долю. Соломію можна вважати надзвичайно сильною особистістю, хоча вона й не втрачає жіночності у будь-яких своїх діях. Вона мужня та рішуча, в її мужності є також своєрідна краса.

Остап надзвичайно сильна людина, він справжній чоловік, який

відчуває відповідальність за себе, за свій б життя та за тих, хто близький йому. Він здатний піти на ризик, аби тільки здобути жадану свободу для себе та Соломії. Його не можна зламати, скорити, він прагне здобути свободу будь-якою ціною.

В детстве Николенька особенно стремился к добру, истине, любви и красоте. И источником всего самого прекрасного в эти годы для него была мать. С какой любовью он вспоминает звуки ее голоса, которые были "так сладки и приветливы", нежные прикосновения ее рук, "грустную, очаровательную улыбку".
Любовь Николеньки к матери и любовь к Богу "как-то странно сливались в одно чувство", и от этого на душе у него становилось "легко, светло и отрадно", и он начинал мечтать о том, "чтобы дал Бог счастья всем, чтобы все были довольны... ".

Маменьке героя посвящена отдельная глава повести, которая называется "Детство". Именно с матерью рассказчик связывает эту пору своей жизни. Он говорит о том, что мать-самый важный человек в жизни маленького ребенка: "Ах, милая, милая мамаша, как я тебя люблю! "
Детство Николеньки было наполнено любовью, лаской, теплом матери: "…это она присела на кресло, на котором я сплю, своей чудесной нежной ручкой провела по моим волосам, и над ухом моим звучит милый знакомый голос! ".