на мою думку,Характери Соні та Родіона абсолютно різні і на перший погляд між ними не може існувати порозуміння. Однак життєва позиція занепалої дівчини, що полягає у вірі в добро, смирення і всепрощення, перемагає зло, що проросло в молодій людині. Якби не Соня, Раскольников, мабуть, не зізнався в злочині.
Деякі помилково вважають, що дівчина негативно вплинула на долю героя, який міг би уникнути покарання.
Але автор навмисно зводить людей, що переступили закон: Соня розтоптала власне життя, а Родіон відібрав чуже. Саме їй убивця відкрив свою страшну таємницю і лише вона повернула йому сенс існування. Соня щиро покохала героя та вирушила за ним на каторгу. І хоча Раскольникова має відбувати покарання, його душа тепер точно врятовані.
Без Соні, образ якої сповнений гуманізмом і християнством, духовна смерть Родіону була б забезпечена
Таким чином, Мармеладова в результаті врятувала Раскольникова від неминучої смерті. Вона пробудила в ньому совість, до зцілити душевні рани та повернути бажання жити.
Онегин легко общается среди представителей высшего света. Он умеет кланяться, танцевать, лицемерить и лгать. Он блещет на балах, флиртует с дамами, владеет знаниями «науки страсти нежной».
Печорин легче общается с дневником, чем с людьми. Он доверяет свои мысли бумаге, на лице его все читали «признаки дурных свойств», поэтому общаться с ним хотелось не каждому, желание дружить появлялось редко.
Григорий – военный человек. Онегин далек от битв. Печорин пытается найти успокоение душевным переживаниям в сражениях, но даже здесь его ждут встречи, которые еще больше разочаровывают в жизни. У Григория небольшой чин, то есть смысл его службы не в достижении высокого положения.
Отличает мужчин отношение к смерти и дуэлям. Онегин не задумывается и спит перед убийством друга. Он осознает, что совершил, после дуэли. Евгений бежит из места, где ужасный поступок забрал жизнь Ленского. Совесть мучает героя. Печорин в ночь перед дуэлью натянут как нить, он не ожжет спать, но хладнокровно приступает к ней. Страшно читать, как вежливо и равнодушно (спокойно) покидает Печорин место гибели Грушницкого.
на мою думку,Характери Соні та Родіона абсолютно різні і на перший погляд між ними не може існувати порозуміння. Однак життєва позиція занепалої дівчини, що полягає у вірі в добро, смирення і всепрощення, перемагає зло, що проросло в молодій людині. Якби не Соня, Раскольников, мабуть, не зізнався в злочині.
Деякі помилково вважають, що дівчина негативно вплинула на долю героя, який міг би уникнути покарання.
Але автор навмисно зводить людей, що переступили закон: Соня розтоптала власне життя, а Родіон відібрав чуже. Саме їй убивця відкрив свою страшну таємницю і лише вона повернула йому сенс існування. Соня щиро покохала героя та вирушила за ним на каторгу. І хоча Раскольникова має відбувати покарання, його душа тепер точно врятовані.
Без Соні, образ якої сповнений гуманізмом і християнством, духовна смерть Родіону була б забезпечена
Таким чином, Мармеладова в результаті врятувала Раскольникова від неминучої смерті. Вона пробудила в ньому совість, до зцілити душевні рани та повернути бажання жити.
Онегин легко общается среди представителей высшего света. Он умеет кланяться, танцевать, лицемерить и лгать. Он блещет на балах, флиртует с дамами, владеет знаниями «науки страсти нежной».
Печорин легче общается с дневником, чем с людьми. Он доверяет свои мысли бумаге, на лице его все читали «признаки дурных свойств», поэтому общаться с ним хотелось не каждому, желание дружить появлялось редко.
Григорий – военный человек. Онегин далек от битв. Печорин пытается найти успокоение душевным переживаниям в сражениях, но даже здесь его ждут встречи, которые еще больше разочаровывают в жизни. У Григория небольшой чин, то есть смысл его службы не в достижении высокого положения.
Отличает мужчин отношение к смерти и дуэлям. Онегин не задумывается и спит перед убийством друга. Он осознает, что совершил, после дуэли. Евгений бежит из места, где ужасный поступок забрал жизнь Ленского. Совесть мучает героя. Печорин в ночь перед дуэлью натянут как нить, он не ожжет спать, но хладнокровно приступает к ней. Страшно читать, как вежливо и равнодушно (спокойно) покидает Печорин место гибели Грушницкого.
Объяснение:
Можно лучший ответ?