5. а) Какая строка "подсказывает" нам состояние лирического героя? б) Легко ли в словах выразить состояние лирического героя?
6. Какие настроения рождаются в душе позта в последних строках?
1. Сушестиует ли доверительное отношение пола с читателем в данном
стихотворении? Подтвердите свой ответ строками.
3. Науовите художественные средства, используемые поэтом.
9. Почему данное стихотворение не поделено автором на четверостишия, как
приимо в литературе
10. Виллелите смысловые части стилорения. Определите тему каждой части,
11. Какие чувства на истали, читая последние 2 строки стихотворения?
12. С какой интонацией нужно читать данное стихотворение?
13, в чем заклучается главния масль стихотворения?
Роман писался в течение 6 лет. Первоначальная идея произведения: повести о декабристах. Автор хотел рассказать об этих замечательных людях, их семьях, их мыслях и взглядах на революцию как переустройства мира.
Роман стал результатом исследования Толстого, он хотел рассказать, что подтолкнуло декабристов к восстанию против царя. Государь обещал за победу с Наполеоном ввести отмену крепостного права, но обещание не сдержал. Стали организовываться тайные общества. А в декабре 1825 г. – восстание декабристов, организованное членами тайных обществ, зарождение которых спровоцировала война 1812г. Изучив историю Отечественной войны 1812 г. Толстой понимает, что нельзя писать о победах, неупомянув неудачи и срам.
Всё повествование в романе выстроено на борьбе противоположностей. На контрастах выстроен сюжет романа, присутствует постоянное противопоставление различных понятий, характеров, судеб, даже войн.
Жанр произведения: роман–эпопея:
Основной целью романа было показать становление личности героя, его отношения с окружающей средой.
Также в произведении присутствуют признаки эпопеи: ключевые, важные события для страны и народа. Судьбы героев тесно связаны с судьбой всей страны. Это подтверждает огромное количество переплетающихся сюжетных линий, небывалое число действующих лиц.
На мой взгляд, роман-эпопея- масштабное по объёму монументальное эпическое произведение, кюв котором на фоне развития отдельных судеб раскрываются эпохальные события народов и наций.
Для становлення людської особистості велику роль відіграє знання свого минулого та ставлення до нього. Пишатися своїм минулим, перейматися його проблемами, продовжувати справу своїх пращурів чи, навпаки, соромитися, мовчати про нього як про невиліковну спадкову хворобу - ось питання, на які має відповідати історичний твір. Бо через кілька століть новонароджений Положишило може й не дізнатися про долю свого пращура чи, дізнавшись, засоромитися або не зрозуміти тих болей і радощів, якими жило минуле, а народ без минулого, ніби дерево без коріння, - легка здобич для невсипущого Зла.
Історичний твір завжди був одним з найголовніших чинників пробудження національної свідомості народів.
Історію треба знати, вивчати, аби творити сучасне й майбутнє, не повторюючи помилок попередників. У цьому й полягає мудрість історії. А історія українського народу була від самого початку надто кривавою.
А чи не тому, що дух наш виснажився за довгі тисячоліття змагання за право існувати, жити; чи не тому наші сучасники втратили нині дух вольниці і непокори - дух життя, а не існування? Колись цей дух українцям піднімали кобзарі, а зараз цю функцію перейняли історичні твори, про колишніх героїв, непереможних уже в тому, що здатні на бунт, заряджаючи своєю енергією маси. І доки існує хоча б один такий бунтівник - народ буде жити, нація буде існувати.
Потреба заглянути в глибину століть диктується необхідністю збагнути сенс забутих уроків історії, знайти в них живі і на дихаючі цінності, створені нашими предками. їх надбання — не просто нагромадження давно минулого, а передусім та життєтворна святиня, до якої знову і знову припадаємо, вирушаючи в незвідану путь соціальних перетворень. Історичний досвід минулого — це досягнення і прорахунки наших предків, його належить покласти в підмурок розвитку народу. Забувати або нехтувати ним означає зводити будівлю нашого майбутнього на піску. Іншими словами, визнавати себе випадковими подорожніми на стежках світової історії, які не знають, навіщо прийшли у світ, для чого живуть і чого повинні досягти.
Подробнее - на -
Объяснение: