3) На пути в усадьбу Собакевича Чичиков попадает под сильный дождь, кучер сбивается с дороги, бричка переворачивается и падает в грязь. Чичиков попадает в находящееся поблизости имение помещицы Настасьи Петровны Коробочки. Комната, в которую проводят Чичикова, «обвешана старыми полосатыми обоями; картины с какими-то птицами; между окон старинные маленькие зеркала с темными рамками в виде свернувшихся листьев, за всяким зеркалом заложены были или письмо или старая колода карт, или чулок». Стенные часы громко шипят, на стенах между птицами висит портрет Кутузова. Входит хозяйка: «Одна из тех матушек, небольших помещиц, которые плачутся на неурожаи, убытки и держат голову несколько набок, а между тем набирают понемногу деньжонок в пестрядевые мешочки, размещенные по ящикам комодов... хотя с виду и кажется, будто бы в комоде ничего нет, кроме белья, да ночных кофточек, да нитяных моточков, да распоротого салопа, имеющего потом обратиться в платье, если старое как-нибудь прогорит во время печения праздничных лепешек или поизотрется само собою. Но не сгорит платье и не изотрется само собою; бережлива старушка, и салопу суждено долго пролежать в распоротом виде, а потом достаться по духовному завещанию племяннице внучатной сестры вместе со всяким другим хламом». Коробочка оставляет Чичикова ночевать, а утром гость переходит к деловым переговорам о покупке мертвых душ. В ответ Коробочка предлагает Чичикову купить у нее пеньку или мед, не может понять, зачем ему мертвые души («Ну, баба, кажется, крепколобая», «дубинноголовая»), боится продешевить. Уговаривая ее, Чичиков теряет терпение, сравнивает Коробочку с собакой на сене. Ему удается убедить хозяйку совершить купчую крепость только после того, как он сообщает о себе неправду (что он ведет казенные подряды) и обещает впоследствии купить у нее и мед, и пеньку. Коробочка верит ему, решает даже задобрить и угостить важного чиновника. Чичиков достает нужные бумаги из своей шкатулки, в которой много отделений и имеется даже потайной ящик для денег. Мужики Коробочки носят странные фамилии (напр. Неуважай-Корыто). После долгих торгов сделка совершается. «Черноногая девчонка Пелагея» провожает Чичикова до большой дороги.
Тема кохання — одна з вічних тем у літературі. Кожен письменник висвітлює її по-своєму, але є твори, що стали зразками розкриття цієї теми. Коли йдеться про кохання молодих людей з родин, що ворогують між собою, ми відразу згадуємо шекспірівських героїв — Ромео і Джульєтту.
Кохання Ромео і Джульетта, світле, чисте та жертовне, розквітло у часи феодальної ворожнечі. За тих умов воно було викликом усьому суспільству, без перебільшень його можна назвати навіть героїчним.
Роди Монтеккі та Капулетгі були непримиренними супротивниками, покоління за поколінням брало участь у боротьбі, коли раптом сама природа подарувала їхнім нащадкам несподіване диво: двоє зустрілися і покохали один одного. Тоді усі умовності, стара мораль, навіть небезпека виявилися неважливими. Саме таким і має бути справжнє кохання, саме в цьому і ховається його переможна сила.
Ллється кров, обставини змушують Ромео стати проти власної волі вбивцею, він вимушений тікати, взагалі усе темне та зле протистоїть цьому почуттю, усе ніби покликане заважати закоханим. Але Ромео здатен ризикнути життям лише заради того, щоб побачитися з Джульеттою, навмисне затягуючи зустріч. Джульєтта також ладна піти на ризик в ім'я кохання, приймаючи зілля, що до й зімітувати власну смерть: лише так вона діставала змогу вирватися з павутиння умовностей і зовнішніх обставин.
Кохання має більшу цінність, ніж життя, на думку обох закоханих. Життя нічого не варте, якщо не можна бути разомТак їхнє почуття виявляється сильнішим за смерть, хоча лише смерть дозволяє їм об'єднатися. Герої гинуть, але насправді це не поразка, а перемога кохання. Програє стара мораль ворожнечі: трагічна розв'язка особистої долі Ромео і Джульетта примиряє старше покоління Монтеккі та Капулетгі.
"Немає повісті сумнішої на світі, ніж повість про Ромео і Джульєтту", — стверджує наприкінці п'єси Шекспір. Але цей сум — світлий, а трагедія в цілому — оптимістична. Обставини не знищили кохання, не роз'єднали Ромео і Джульетту. Мораль кохання — а кохання завжди символізувало саме життя — приходить у світ і утверджує нові цінності, нехай навіть настільки дорогою ціною, дарує надію на краще. Попри все, життя перемагає смерть, а любов — ненависть..
На пути в усадьбу Собакевича Чичиков попадает под сильный дождь, кучер сбивается с дороги, бричка переворачивается и падает в грязь. Чичиков попадает в находящееся поблизости имение помещицы Настасьи Петровны Коробочки. Комната, в которую проводят Чичикова, «обвешана старыми полосатыми обоями; картины с какими-то птицами; между окон старинные маленькие зеркала с темными рамками в виде свернувшихся листьев, за всяким зеркалом заложены были или письмо или старая колода карт, или чулок». Стенные часы громко шипят, на стенах между птицами висит портрет Кутузова. Входит хозяйка: «Одна из тех матушек, небольших помещиц, которые плачутся на неурожаи, убытки и держат голову несколько набок, а между тем набирают понемногу деньжонок в пестрядевые мешочки, размещенные по ящикам комодов... хотя с виду и кажется, будто бы в комоде ничего нет, кроме белья, да ночных кофточек, да нитяных моточков, да распоротого салопа, имеющего потом обратиться в платье, если старое как-нибудь прогорит во время печения праздничных лепешек или поизотрется само собою. Но не сгорит платье и не изотрется само собою; бережлива старушка, и салопу суждено долго пролежать в распоротом виде, а потом достаться по духовному завещанию племяннице внучатной сестры вместе со всяким другим хламом». Коробочка оставляет Чичикова ночевать, а утром гость переходит к деловым переговорам о покупке мертвых душ. В ответ Коробочка предлагает Чичикову купить у нее пеньку или мед, не может понять, зачем ему мертвые души («Ну, баба, кажется, крепколобая», «дубинноголовая»), боится продешевить. Уговаривая ее, Чичиков теряет терпение, сравнивает Коробочку с собакой на сене. Ему удается убедить хозяйку совершить купчую крепость только после того, как он сообщает о себе неправду (что он ведет казенные подряды) и обещает впоследствии купить у нее и мед, и пеньку. Коробочка верит ему, решает даже задобрить и угостить важного чиновника. Чичиков достает нужные бумаги из своей шкатулки, в которой много отделений и имеется даже потайной ящик для денег. Мужики Коробочки носят странные фамилии (напр. Неуважай-Корыто). После долгих торгов сделка совершается. «Черноногая девчонка Пелагея» провожает Чичикова до большой дороги.
Почуття, що сильніше за смерть
(за п'єсою Вільяма Шекспіра "Ромео та Джульетта")
Тема кохання — одна з вічних тем у літературі. Кожен письменник висвітлює її по-своєму, але є твори, що стали зразками розкриття цієї теми. Коли йдеться про кохання молодих людей з родин, що ворогують між собою, ми відразу згадуємо шекспірівських героїв — Ромео і Джульєтту.
Кохання Ромео і Джульетта, світле, чисте та жертовне, розквітло у часи феодальної ворожнечі. За тих умов воно було викликом усьому суспільству, без перебільшень його можна назвати навіть героїчним.
Роди Монтеккі та Капулетгі були непримиренними супротивниками, покоління за поколінням брало участь у боротьбі, коли раптом сама природа подарувала їхнім нащадкам несподіване диво: двоє зустрілися і покохали один одного. Тоді усі умовності, стара мораль, навіть небезпека виявилися неважливими. Саме таким і має бути справжнє кохання, саме в цьому і ховається його переможна сила.
Ллється кров, обставини змушують Ромео стати проти власної волі вбивцею, він вимушений тікати, взагалі усе темне та зле протистоїть цьому почуттю, усе ніби покликане заважати закоханим. Але Ромео здатен ризикнути життям лише заради того, щоб побачитися з Джульеттою, навмисне затягуючи зустріч. Джульєтта також ладна піти на ризик в ім'я кохання, приймаючи зілля, що до й зімітувати власну смерть: лише так вона діставала змогу вирватися з павутиння умовностей і зовнішніх обставин.
Кохання має більшу цінність, ніж життя, на думку обох закоханих. Життя нічого не варте, якщо не можна бути разомТак їхнє почуття виявляється сильнішим за смерть, хоча лише смерть дозволяє їм об'єднатися. Герої гинуть, але насправді це не поразка, а перемога кохання. Програє стара мораль ворожнечі: трагічна розв'язка особистої долі Ромео і Джульетта примиряє старше покоління Монтеккі та Капулетгі.
"Немає повісті сумнішої на світі, ніж повість про Ромео і Джульєтту", — стверджує наприкінці п'єси Шекспір. Але цей сум — світлий, а трагедія в цілому — оптимістична. Обставини не знищили кохання, не роз'єднали Ромео і Джульетту. Мораль кохання — а кохання завжди символізувало саме життя — приходить у світ і утверджує нові цінності, нехай навіть настільки дорогою ціною, дарує надію на краще. Попри все, життя перемагає смерть, а любов — ненависть..
Объяснение: