Восхищаться можно не только добрыми поступками сверстников, но и смелостью, решительность, отвагой, умению не растеряться в экстренных ситуациях.
В произведении В.П.Астафьева «Васюткино озеро» Васютка пошел в лес, и, увидев глухаря начал бежать за ним, он ни на что не обращал внимания, все пытался его поймать. В итоге он заблудился. Мальчик пытался найти дорогу, но не мог и окончательно потерялся в тайге. Но он не отчаивался, не бился в истерике, а стал думать, как ему прокормиться, благодаря спичкам, которые он взял из дома, у него получилось разжечь костер, он добыл себе на ночь дрова. Он разделал того самого глухаря, зажарил его и съел. Целых две ночи провел он в лесу, потом пошел вдоль озера, надеясь, что оно впадает в Енисей, так оно и оказалось, он увидел там шлюпку, и его Дома он рассказал про свое озеро, про него на самом деле не знали, а рыбы там было много. Поэтому и назвали это озеро Васюткиным.
Васюткой можно восхищаться, потому что , несмотря на свой небольшой возраст, он смог выжить несколько дней в тайге, он умел добывать и пищу, и разжигать костер, готовить себе ночлег, и нашел выбраться из тайги, не каждый взрослый мог бы так повести себя в такой непростой ситуации.
Головні герої: Скрудж, його сестра Фен та племінник, привид Марлей, Духи Головний герой «Різдвяна пісня в прозі» – власник торгового союзу «Скрудж і Марлей» Скрудж. Це була дуже скупа і жорстока людина. «Через холод у душі і вся постать його немов заморозилась: ніс загострився, щоки зморщилися, хода стала скутою, очі почервоніли, тонкі губи посиніли, а голос хитрий та прикрий скрипів». Люди боялися і не любили його. Скрудж не поважав свята, вважав це нісенітницею, не вмів радіти. Увечері перед Різдвом він образив племінника, вилаяв свого працівника. А вночі до нього з’явився привид товариша і компаньйона Марлей, про який він давно забув. Привид Марлей розповів, як він тепер кається і страждає від того, що не робив добрих справ за життя. І пообіцяв, що Скрудж вночі зустрінеться з Духом Минулого, Духом Настоящого і Духом Майбутнього Різдва. Подорож Скруджа у своє дитинство, в теперішнє та майбутнє до йому багато чого зрозуміти. Це так вплинуло на нього, що він зробився зовсім іншою людиною – давав щедрі пожертви бідним, допоміг сім’ї клерка Боба, привітно ставився до племінника – сина улюбленої сестри Фен.
Восхищаться можно не только добрыми поступками сверстников, но и смелостью, решительность, отвагой, умению не растеряться в экстренных ситуациях.
В произведении В.П.Астафьева «Васюткино озеро» Васютка пошел в лес, и, увидев глухаря начал бежать за ним, он ни на что не обращал внимания, все пытался его поймать. В итоге он заблудился. Мальчик пытался найти дорогу, но не мог и окончательно потерялся в тайге. Но он не отчаивался, не бился в истерике, а стал думать, как ему прокормиться, благодаря спичкам, которые он взял из дома, у него получилось разжечь костер, он добыл себе на ночь дрова. Он разделал того самого глухаря, зажарил его и съел. Целых две ночи провел он в лесу, потом пошел вдоль озера, надеясь, что оно впадает в Енисей, так оно и оказалось, он увидел там шлюпку, и его Дома он рассказал про свое озеро, про него на самом деле не знали, а рыбы там было много. Поэтому и назвали это озеро Васюткиным.
Васюткой можно восхищаться, потому что , несмотря на свой небольшой возраст, он смог выжить несколько дней в тайге, он умел добывать и пищу, и разжигать костер, готовить себе ночлег, и нашел выбраться из тайги, не каждый взрослый мог бы так повести себя в такой непростой ситуации.
Головні герої: Скрудж, його сестра Фен та племінник, привид Марлей, Духи Головний герой «Різдвяна пісня в прозі» – власник торгового союзу «Скрудж і Марлей» Скрудж. Це була дуже скупа і жорстока людина. «Через холод у душі і вся постать його немов заморозилась: ніс загострився, щоки зморщилися, хода стала скутою, очі почервоніли, тонкі губи посиніли, а голос хитрий та прикрий скрипів». Люди боялися і не любили його. Скрудж не поважав свята, вважав це нісенітницею, не вмів радіти. Увечері перед Різдвом він образив племінника, вилаяв свого працівника. А вночі до нього з’явився привид товариша і компаньйона Марлей, про який він давно забув. Привид Марлей розповів, як він тепер кається і страждає від того, що не робив добрих справ за життя. І пообіцяв, що Скрудж вночі зустрінеться з Духом Минулого, Духом Настоящого і Духом Майбутнього Різдва. Подорож Скруджа у своє дитинство, в теперішнє та майбутнє до йому багато чого зрозуміти. Це так вплинуло на нього, що він зробився зовсім іншою людиною – давав щедрі пожертви бідним, допоміг сім’ї клерка Боба, привітно ставився до племінника – сина улюбленої сестри Фен.
Объяснение: