Я прочитала у творі, як ти живеш. Це для мене якось дивно. Нас батьки виховують так, щоб ми виросли працьовитими, дружніми, допомагали іншим. А ти навіть лінувався ходити на прогулянку; так жити неможна. Неможна надіятись на те, що Бог тобі щось пошле, і при цьому не старатися та не добиватися цілі. Так, тобі пощастило, коли кинули у вікно дохлого хорта, а він розсипався у дукати. Але ж потрібно щось робити, а не ледарювати! Тобі пощастило в житті, адже на все воля Божа. Якщо Бог не захотів би тебе зробити щасливим, то лише тоді б ти відчув, як погано лінуватися! Але, як то кажуть, Бог дав - Бог взяв. Зміни своє життя в кращу сторону!
Здесь мы наглядно видим, насколько велика была раньше власть денег, которая двигала всем судебным аппаратом. При денег можно было добиться чего угодно, состряпать какую угодно несправедливую, ложную, необоснованную бумагу.Шабашкин всеми правдами и неправдами старался придать делу об имении Дубровского желаемый оборот. Перед Троекуровым Шабашкин лебезил, поддакивал Троекурову, беспрекословно подчинялся его воле. Он всячески старался угодить Кириле Петровичу и был очень доволен, когда ему это удавалось. Перед Троекуровым Шабашкин выглядел подобострастным подлизой, всегда старающимся угодить барину и поддержать его желания и настроение.Приехав в Кистеневку, Шабашкин вовсю старался казаться как можно более важным, он «...стоял подбочась и гордо взирал около себя...». Он был наверху блаженства и чувствовал себя полноправным хозяином Кистеневки. Шабашкин вел себя развязно, никого не хотел признавать. Когда Владимир Дубровский заговорил с приказным об имении, то Шабашкин нагло спросил его, кто он такой и какое имеет право вступать в пререканиях приказными. Отношение Шабашкина к Дубровскому абсолютно противоположно его отношению. к Троекурову. Дубровский был беден, и поэтому Шабашкин ни в грош не ставил его по сравнению с Троекуровым. Но в поведении Шабашкина сказывается, и трусость. Когда народ двинулся на приказных, Шабашкин тут же потерял все свое величие и бросился в дом.
Привіт, Павлусе!
Я прочитала у творі, як ти живеш. Це для мене якось дивно. Нас батьки виховують так, щоб ми виросли працьовитими, дружніми, допомагали іншим. А ти навіть лінувався ходити на прогулянку; так жити неможна. Неможна надіятись на те, що Бог тобі щось пошле, і при цьому не старатися та не добиватися цілі. Так, тобі пощастило, коли кинули у вікно дохлого хорта, а він розсипався у дукати. Але ж потрібно щось робити, а не ледарювати! Тобі пощастило в житті, адже на все воля Божа. Якщо Бог не захотів би тебе зробити щасливим, то лише тоді б ти відчув, як погано лінуватися! Але, як то кажуть, Бог дав - Бог взяв. Зміни своє життя в кращу сторону!
З повагою до тебе, (своє ім’я)
Объяснение: