6.зачем, по мнению добролюбова, островскому нужны в пьесе лица, «прямо не задействованные в интриге»? желательно цитатами из статьи "луч света в тёмном царстве"
“Синій птах” аналіз твору Автор – Моріс Метерлінк Рік написання – 1908 П’єса М. Метерлінка – належить до жанру феєрії. Ознаками цього жанру є химерно-казковий сюжет; фольклорні та міфологічні образи; умовність простору і часу; символістичність ситуацій і образів; ліризм; узагальнювальний зміст; наявність яскравих сценічних ефектів. П’єса «Синій птах» цілком відповідає законам цього жанру. Ідея – «будь сміливим, щоб бачити приховане». Головні герої: Тільтілем й Мітіль, Душа Світла, Фея Берилюна, хвора дівчинка, Душі речей та тварин Сюжет драми – пошуки героями загадкового птаха. В основі сюжету – казкова подорож дітей бідного дроворуба в пошуках Синього птаха, який принесе здоров’я і щастя хворій дівчинці – онучці феї Берилюни. Фольклорний мотив пошуків цілющого зілля дає авторові змогу провести своїх героїв – дівчинку Мітіль і хлопчика Тільтіля – через багато випробувань, що до м відкрити вічні цінності і сенс життя, а саме: за Синім птахом (символом щастя) не потрібно ходити далеко, щастя поруч. Однак його потрібно побачити в реальному повсякденному житті – у батьківській любові, у турботі про ближніх, милосерді та безкорисливості. Образ Синього птаха багатозначний. Він також символізує пошуки істини, пізнання таємниць природи. Це споконвічне прагнення людства вимагає мужності, оскільки природа не хоче віддавати свої таємниці, а істину не можна відкрити раз і назавжди – вона нескінченна. У такий б фантастично-казковий сюжет, властивий жанру феєрії, наповнюється філософським змістом. Автор зображує блукання людської душі у Всесвіті, її зустріч з добром і злом у пошуках істини та гармонії. Конфлікт – боротьба сил добра і зла, світла і пітьми, долання героями всього, що стоїть на перешкоді досягнення мети. Реальне та фантастично у творі “Синій птах” У сюжеті п’єси переплітаються два пласти – реальний і фантастичний. Реальне життя в сім’ї дроворуба, обстановка в їхній бідній, але не убогій хатині, час, коли відбувається дія – ніч напередодні Різдва. Різдвяний мотив – чекання чуда і народження людини – так само дістає реального втілення. Діти після фантастичної подорожі уві сні прокинулися мудрими і щасливими, оскільки здійснилося диво народження в них душі. Згадаймо: на початку п’єси Тільтіль на запитання феї Берилюни, чому він не хоче розставатися зі своєю горлицею, відповідає: «Тому що вона – моя». Тепер, після довгих пошуків, випробувань, труднощів і поневірянь, що випали на їхню долю на цьому нелегкому шляху, він готовий одразу і безкорисливо її віддати. Милосердя і любов до ближнього – умова цього дива. Фантастичний план сюжету, крім подорожі, містить персонажів, які розділяють з дітьми їхнє повсякденне існування, а тепер оживають. Це Хліб, Молоко, Вода, Кішка і Пес. Їхню казковість підкреслено традиційними характерами й описом костюмів. Однак і вони символізують сили добра і зла. Пес Тіло виступає в ролі вірного Санчо Панси. Хліб залежно від обставин допомагає або шкодить дітям. Кішка – втілення зрадництва і підступництва, уособлює ворожі людині демонічні сили, разом з Ніччю вона охороняє таємниці Буття. Скориставшись довірливістю дітей, Кішка приводить їх у ліс на загибель від дерев і тварин, що страждають від «жорстокості і дивовижної несправедливості людини». У такій алегоричній формі автор стверджує, що природа неохоче відкриває таємниці Буття, і людина може це зробити лише шляхом гармонійної взаємодії з нею.
В таверне дядюшки Трувора объявляются гномы Турум и Нетуром, а за ними и эльф Эландер. Стремясь избежать полного разгрома, хозяин предлагает Марышу, Эшли и незваным посетителям переместиться в подвал, что и их от Жреца Зла на огнедышащем драконе. Не успев отойти от такого неожиданного нападения, эльф-самоубийца предлагает Малышу ввязаться в дело, о котором и сам толком ничего не знает. Естественно, остальные тоже решают принять участие в походе. Преследуемые тайной полицией и Жрецом Зла, друзья отправляются к Огненным пустошам. В одном из трактиров, готовясь к отражению очередного нападения, друзья встречают Сун в компании с магом Карланиусом. Похоже, что Карланиус и является Жрецом Зла. Блуждая по эльфийским пещерам, Малышу удается выкрасть заколдованную Сун из лап мага. Пополнившаяся компания достигает цели - детского сада и дома престарелых эльфов в одном флаконе. И если доставить малолетнюю Эйвин, надежду и гордость эльфийского народа, в Воронью пустошь ещё пол беды, то после появления Жреца Зла и возникновения обузы в виде целого эльфятника, дело принимает самый безнадежный поворот. Волей случая, Эландеру удается пробить амулет мага во время превращения Сун в дракона. Отогнав Жреца огнём, наёмнице приходится примерить роль транспортного средства. Однако немилосердное солнце толкает героев на отчаянный шаг, и они решают выбираться их пустыни через Клятые Сумерки. Стоит ли говорить, что смелым сопутствует удача? Впрочем, Жрец Зла не собирается отказываться от своих планов. Оказывается, что Карланиус является отцом Эйвин. Малышу приходится встать на пути злодея, и лишь то, что он жизнь своей дочери, заставляет аарха отпустить мага с миром. Дело сделано, теперь можно подумать и о делах душевных?
Личные впечатления: На фоне предыдущей книги, сюжет выглядит более привлекательно, но без особых изысков. Как по мне, книге явно не хватает лоска. Многое просто позаимствовано из разных источников, встречается ряд штампов и так далее. В тоже время обошлось без особых перегибов, присутствует (пусть и поверхностная) доля юмора, автору удалось создать свой, уникальный мир и плавно вписать в сюжет его образ. В целом, вполне читабельно и при желании просто отдохнуть, отвлечься весьма уместно.
“Синій птах” аналіз твору Автор – Моріс Метерлінк Рік написання – 1908 П’єса М. Метерлінка – належить до жанру феєрії. Ознаками цього жанру є химерно-казковий сюжет; фольклорні та міфологічні образи; умовність простору і часу; символістичність ситуацій і образів; ліризм; узагальнювальний зміст; наявність яскравих сценічних ефектів. П’єса «Синій птах» цілком відповідає законам цього жанру. Ідея – «будь сміливим, щоб бачити приховане». Головні герої: Тільтілем й Мітіль, Душа Світла, Фея Берилюна, хвора дівчинка, Душі речей та тварин Сюжет драми – пошуки героями загадкового птаха. В основі сюжету – казкова подорож дітей бідного дроворуба в пошуках Синього птаха, який принесе здоров’я і щастя хворій дівчинці – онучці феї Берилюни. Фольклорний мотив пошуків цілющого зілля дає авторові змогу провести своїх героїв – дівчинку Мітіль і хлопчика Тільтіля – через багато випробувань, що до м відкрити вічні цінності і сенс життя, а саме: за Синім птахом (символом щастя) не потрібно ходити далеко, щастя поруч. Однак його потрібно побачити в реальному повсякденному житті – у батьківській любові, у турботі про ближніх, милосерді та безкорисливості. Образ Синього птаха багатозначний. Він також символізує пошуки істини, пізнання таємниць природи. Це споконвічне прагнення людства вимагає мужності, оскільки природа не хоче віддавати свої таємниці, а істину не можна відкрити раз і назавжди – вона нескінченна. У такий б фантастично-казковий сюжет, властивий жанру феєрії, наповнюється філософським змістом. Автор зображує блукання людської душі у Всесвіті, її зустріч з добром і злом у пошуках істини та гармонії. Конфлікт – боротьба сил добра і зла, світла і пітьми, долання героями всього, що стоїть на перешкоді досягнення мети. Реальне та фантастично у творі “Синій птах” У сюжеті п’єси переплітаються два пласти – реальний і фантастичний. Реальне життя в сім’ї дроворуба, обстановка в їхній бідній, але не убогій хатині, час, коли відбувається дія – ніч напередодні Різдва. Різдвяний мотив – чекання чуда і народження людини – так само дістає реального втілення. Діти після фантастичної подорожі уві сні прокинулися мудрими і щасливими, оскільки здійснилося диво народження в них душі. Згадаймо: на початку п’єси Тільтіль на запитання феї Берилюни, чому він не хоче розставатися зі своєю горлицею, відповідає: «Тому що вона – моя». Тепер, після довгих пошуків, випробувань, труднощів і поневірянь, що випали на їхню долю на цьому нелегкому шляху, він готовий одразу і безкорисливо її віддати. Милосердя і любов до ближнього – умова цього дива. Фантастичний план сюжету, крім подорожі, містить персонажів, які розділяють з дітьми їхнє повсякденне існування, а тепер оживають. Це Хліб, Молоко, Вода, Кішка і Пес. Їхню казковість підкреслено традиційними характерами й описом костюмів. Однак і вони символізують сили добра і зла. Пес Тіло виступає в ролі вірного Санчо Панси. Хліб залежно від обставин допомагає або шкодить дітям. Кішка – втілення зрадництва і підступництва, уособлює ворожі людині демонічні сили, разом з Ніччю вона охороняє таємниці Буття. Скориставшись довірливістю дітей, Кішка приводить їх у ліс на загибель від дерев і тварин, що страждають від «жорстокості і дивовижної несправедливості людини». У такій алегоричній формі автор стверджує, що природа неохоче відкриває таємниці Буття, і людина може це зробити лише шляхом гармонійної взаємодії з нею.
В таверне дядюшки Трувора объявляются гномы Турум и Нетуром, а за ними и эльф Эландер. Стремясь избежать полного разгрома, хозяин предлагает Марышу, Эшли и незваным посетителям переместиться в подвал, что и их от Жреца Зла на огнедышащем драконе. Не успев отойти от такого неожиданного нападения, эльф-самоубийца предлагает Малышу ввязаться в дело, о котором и сам толком ничего не знает. Естественно, остальные тоже решают принять участие в походе. Преследуемые тайной полицией и Жрецом Зла, друзья отправляются к Огненным пустошам. В одном из трактиров, готовясь к отражению очередного нападения, друзья встречают Сун в компании с магом Карланиусом. Похоже, что Карланиус и является Жрецом Зла. Блуждая по эльфийским пещерам, Малышу удается выкрасть заколдованную Сун из лап мага. Пополнившаяся компания достигает цели - детского сада и дома престарелых эльфов в одном флаконе. И если доставить малолетнюю Эйвин, надежду и гордость эльфийского народа, в Воронью пустошь ещё пол беды, то после появления Жреца Зла и возникновения обузы в виде целого эльфятника, дело принимает самый безнадежный поворот. Волей случая, Эландеру удается пробить амулет мага во время превращения Сун в дракона. Отогнав Жреца огнём, наёмнице приходится примерить роль транспортного средства. Однако немилосердное солнце толкает героев на отчаянный шаг, и они решают выбираться их пустыни через Клятые Сумерки. Стоит ли говорить, что смелым сопутствует удача? Впрочем, Жрец Зла не собирается отказываться от своих планов. Оказывается, что Карланиус является отцом Эйвин. Малышу приходится встать на пути злодея, и лишь то, что он жизнь своей дочери, заставляет аарха отпустить мага с миром. Дело сделано, теперь можно подумать и о делах душевных?
Личные впечатления: На фоне предыдущей книги, сюжет выглядит более привлекательно, но без особых изысков. Как по мне, книге явно не хватает лоска. Многое просто позаимствовано из разных источников, встречается ряд штампов и так далее. В тоже время обошлось без особых перегибов, присутствует (пусть и поверхностная) доля юмора, автору удалось создать свой, уникальный мир и плавно вписать в сюжет его образ. В целом, вполне читабельно и при желании просто отдохнуть, отвлечься весьма уместно.
Объяснение: