Любов до ближнього - це те, чому нас вчать с засомого дитинства. І зачастіш ми бачимо її у тому, як відносяться до нас та інших наші батьки, або у книжках, фільмах і т.д.
Любові нас повчають навіть дитячі казки. Чи не раз, читаючи казки Братів Грім, або Шарля Перо, ми бачимо що їх герої добрі та люблять усіх - це лише перша сходинка у тому, як ми бачимо любов до ближніх з боку. А пізніше, коли ми виростаємо та переходимо на більш серйозну літературу, ми бачимо цю любов вже у інших героях. "Пурпурові вітрила", де Ассоль кохала і свого батька, і того, до кого належало її серце. Або тіж самі "Ромео та Джульєтта", що показували своє кохання, незважаючи на те що їх сім'ї ворожблять.
І чому ж тоді нас іноді змушують читати дорослі? Бо вони хочуть показати, що любов можна знайти не тільки у сериалах або Інстаграмі, а й у тих старих та покритих пилом книгах, що колись читала мама
Два брата отправились в путешествие. В полдень они остановились отдохнуть в лесу, а когда проснулись, увидели камень. На камне была надпись: «Если пойдёшь прямо, переплывёшь реку, украдёшь у медведицы медвежат, побежишь на гору, будет тебе счастье». Старший сказал, это опасно, трудно, да и кто знает, какое счастье. А младший решил, не попробуешь, не узнаешь, да и попробовать можно.
Старший остался около камня, а младший пошёл. Как только младший выполнил условие, прибежал народ, и сделал его королём. Четыре года правил он. Более сильный король разгромил его. Вернулся младший брат в родную деревню, нашёл старшего, а тот и говорит: «Вот видишь ты счастье потерял». А младший сказал, меня хоть поминать будет чем.
Любов до ближнього - це те, чому нас вчать с засомого дитинства. І зачастіш ми бачимо її у тому, як відносяться до нас та інших наші батьки, або у книжках, фільмах і т.д.
Любові нас повчають навіть дитячі казки. Чи не раз, читаючи казки Братів Грім, або Шарля Перо, ми бачимо що їх герої добрі та люблять усіх - це лише перша сходинка у тому, як ми бачимо любов до ближніх з боку. А пізніше, коли ми виростаємо та переходимо на більш серйозну літературу, ми бачимо цю любов вже у інших героях. "Пурпурові вітрила", де Ассоль кохала і свого батька, і того, до кого належало її серце. Або тіж самі "Ромео та Джульєтта", що показували своє кохання, незважаючи на те що їх сім'ї ворожблять.
І чому ж тоді нас іноді змушують читати дорослі? Бо вони хочуть показати, що любов можна знайти не тільки у сериалах або Інстаграмі, а й у тих старих та покритих пилом книгах, що колись читала мама
Два брата отправились в путешествие. В полдень они остановились отдохнуть в лесу, а когда проснулись, увидели камень. На камне была надпись: «Если пойдёшь прямо, переплывёшь реку, украдёшь у медведицы медвежат, побежишь на гору, будет тебе счастье». Старший сказал, это опасно, трудно, да и кто знает, какое счастье. А младший решил, не попробуешь, не узнаешь, да и попробовать можно.
Старший остался около камня, а младший пошёл. Как только младший выполнил условие, прибежал народ, и сделал его королём. Четыре года правил он. Более сильный король разгромил его. Вернулся младший брат в родную деревню, нашёл старшего, а тот и говорит: «Вот видишь ты счастье потерял». А младший сказал, меня хоть поминать будет чем.