Андрей Гаврилович Дубровский был другом-соседом старинного русского барина по имени Кирила Петрович Троекуров. Но Троекуров был намного богаче. А у А.Г. Дубровского была деревня Кистенёвка.
У Троекурова были гости, в том числе, и А.Г. Дубровский. Троекуров повёл всех показывать свою шикарную псарню.
Слово за слово - из-за этих собак они и поссорились. Один другому сказал такое, что тот обиделся.
Помню, учительница у нас на уроке спросила, а как бы мы поступили, если бы мы там были и наш друг бы так сказал. Один мальчик в нашем 5-м классе ответил: "Я тогда больше не стал бы дружить с таким другом".
Я много лет назад читала. Точно уже не помню, но по-моему что-то вроде: "Мои собаки живут лучше, чем твои люди..." Вроде так сказал Троекуров Дубровскому-старшему. Тот обиделся и вскоре заболел и умер.
Так что перечитай Настя, хотя бы эту сцену на псарне, там всё будет понятно.
А Кистенёвку Троекуров у Дубровского-старшего после этого отобрал. Последнее отобрал. Хотя и у самого было всего хоть отбавляй.
Я довго читав роман Вальтера Скотта "Айвенго" і з жалем перегорнув останню сторінку. Ще вчора я гав за поведінкою героїв, переживав про те, чи зуміють до Річарду воїни Локслі. Я відчував себе жителем середньовічного міста і тільки відриваючись від книги, розумів, що на дворі 21 століття. І ось все прочитано. А герої ніби залишилися знайомими, майже рідними. Хто ж запам'ятався більше ?Айвенго. Чому він ? Познайомився я з ним в дивній обстановці. Він є до себе додому в незвичному одязі. Його ніхто не вважає своїм: ні рідний батько, ні кохана. Він-паломник. Але Вілфред вже в рідному гніздечку, за яким нудьгував. Він дивиться в очі людині, яка народила його , не прощає дитину, боїться підійти до коханої...Айвенго-воїн без страху і докору. Ще не бачачи його, ми прислухається до бесіди про нього в замку Седріка Сакса . Ми дізнаємося про те, як він воював,, захоплюємося його витонченістю і відвагою. Він не користується своєю перевагою під час турнірів, скромний і величний.Найпривабливіше його якість-вірність і чесність. Він воює на боці короля Річарда і служить Йому до кінця, не кидаючи навіть у складній ситуації. Він любить жінку, через яку його позбавляють спадщини., але не стає негідником і зрадником.Айвенго ризикує собою заради Ребекки, яка у важку хвилину опинилася поруч і лікувала його. Він міг би дивитися на всіх зверхньо, але наділений співчуттям і вміє дякувати. Ось чому він летить на бій, захищає Ребекку.Роман прочитаний, а я знову і знову беру його в руки, щоб зустрітися з яскравими, незвичайними людьми. А лицар Айвенго, так вважаю, назавжди залишиться моїм улюбленим персонажем. Він вчить благородству, вірному служінню жінці і зразком мужності.
Андрей Гаврилович Дубровский был другом-соседом старинного русского барина по имени Кирила Петрович Троекуров. Но Троекуров был намного богаче. А у А.Г. Дубровского была деревня Кистенёвка.
У Троекурова были гости, в том числе, и А.Г. Дубровский. Троекуров повёл всех показывать свою шикарную псарню.
Слово за слово - из-за этих собак они и поссорились. Один другому сказал такое, что тот обиделся.
Помню, учительница у нас на уроке спросила, а как бы мы поступили, если бы мы там были и наш друг бы так сказал. Один мальчик в нашем 5-м классе ответил: "Я тогда больше не стал бы дружить с таким другом".
Я много лет назад читала. Точно уже не помню, но по-моему что-то вроде: "Мои собаки живут лучше, чем твои люди..." Вроде так сказал Троекуров Дубровскому-старшему. Тот обиделся и вскоре заболел и умер.
Так что перечитай Настя, хотя бы эту сцену на псарне, там всё будет понятно.
А Кистенёвку Троекуров у Дубровского-старшего после этого отобрал. Последнее отобрал. Хотя и у самого было всего хоть отбавляй.
Объяснение:
Я довго читав роман Вальтера Скотта "Айвенго" і з жалем перегорнув останню сторінку. Ще вчора я гав за поведінкою героїв, переживав про те, чи зуміють до Річарду воїни Локслі. Я відчував себе жителем середньовічного міста і тільки відриваючись від книги, розумів, що на дворі 21 століття. І ось все прочитано. А герої ніби залишилися знайомими, майже рідними. Хто ж запам'ятався більше ?Айвенго. Чому він ? Познайомився я з ним в дивній обстановці. Він є до себе додому в незвичному одязі. Його ніхто не вважає своїм: ні рідний батько, ні кохана. Він-паломник. Але Вілфред вже в рідному гніздечку, за яким нудьгував. Він дивиться в очі людині, яка народила його , не прощає дитину, боїться підійти до коханої...Айвенго-воїн без страху і докору. Ще не бачачи його, ми прислухається до бесіди про нього в замку Седріка Сакса . Ми дізнаємося про те, як він воював,, захоплюємося його витонченістю і відвагою. Він не користується своєю перевагою під час турнірів, скромний і величний.Найпривабливіше його якість-вірність і чесність. Він воює на боці короля Річарда і служить Йому до кінця, не кидаючи навіть у складній ситуації. Він любить жінку, через яку його позбавляють спадщини., але не стає негідником і зрадником.Айвенго ризикує собою заради Ребекки, яка у важку хвилину опинилася поруч і лікувала його. Він міг би дивитися на всіх зверхньо, але наділений співчуттям і вміє дякувати. Ось чому він летить на бій, захищає Ребекку.Роман прочитаний, а я знову і знову беру його в руки, щоб зустрітися з яскравими, незвичайними людьми. А лицар Айвенго, так вважаю, назавжди залишиться моїм улюбленим персонажем. Він вчить благородству, вірному служінню жінці і зразком мужності.
Объяснение-зроби будь ласка мою відповідь кращим