Чи до всіх людей можна ставитися гуманно? На перший погляд відповідь має бути ствердною, адже ніби всі люди здатні до співчуття. В ідеалі — так, але життя іноді вносить свої корективи..Таке важливе питання порушує у своїй новелі "Гер переможений" Л. Пономаренко.
У новелі визначається делікатна проблема. Головна героїня згадує про дитячі роки, які пройшли у невеликому містечкові. Там були полонені німці, які після закінчення Великої Вітчизняної війни будували житловий квартал. Полонені працювали сумлінно, "з любов’ю і розпачем". З любов’ю — тому що не вміли працювати погано, а розпач виникав через їхнє становище.
Привертає увагу образ тяжко хворого полоненого на ім’я Фрідріх. Навесні він скопав маленьку грядочку і посіяв нагідки. Фрідріх дуже любив своїх доньок, фото яких завжди було з ним. Він боявся, розуміючи, що може їх ніколи не побачити.
А діти, серед яких була і героїня новели, ненавидячи німців як ворогів, "розвоювали ту землицю, розкидали каміння, зробили з паличок хрест, зв’язали його травою і поставили на грядці".
З часом жителі містечка вже не сердилися на німців. Вдови їх жаліли, іноді приносили їм їжу та одяг, роздивлялися фото їхніх дружин та дітей. Німці були щиро вдячні за увагу та турботу.
Як не дивно, у людей, які пережили війну, зникла ненависть до колишніх ворогів. Виявляється, навіть горе не знищує доброти душі. А співчуття залишається навіть у тих, хто зазнав страждання.
Фінал новели трагічний. Фрідріх повісився. Його поховали, просто укинувши в яму, навіть не насипавши горба. Воно й зрозуміло: він ворог, хоча й полонений.
Объяснение:
1)Кто вмешивается в процесс
воспитания малыша?-В процесс
воспитания вмешивается дядя
младенца, Максим, отставной военный.
2)Кто раскрыть музыкальность
мальчика?-Иохим Петру
понять, полюбить народную
музыку, открыв музыкальность
мальчика.
3)Что вернул маленький Петрусь
дяде?-Пертусь пробуждает интерес к
жизни у дяди, он калека, как и слепой
малыш, потерял ногу на войне.
4)Кто становится настоящим другом
мальчика?-Знакомство с Эвелиной
-это ещё один подарок судьбы для
Петра, рядом появляется близкий друг5)Какая легенда окрылила
Петра?-История слепого
Юрка-Бандуриста верного
спутника атамана Игната Карого
окрылила Петра, дала ему надежду
на будущее. Слепой стал героем
легенды, совершал подвиги.
6)Что происходит с Петром при
взрослении?-Он считает себя
ненужным, лишним в этой жизни, тратит
себя на ненависть, обиды. Даже сны
ему не снятся, у него нет мечты, цели в
жизни. он слеп морально и физически.
7)Кто понять Петру горе
других слепых и забыть о
своём?-Паломничество с Федором
Кандыбой, который потерял зрение
на войне душевному8)Имена звонарей, которые
Петру понять и преодолеть
себя?-Роман и Егор звонари в
монастыре, который Пётр посещает
во время путешествия "по
жизни", испытания, которое он проходит
на пути к моральному выздоровлению.
9)Какую роль в повести играет
эпилог?-Эпилог повести-это
итог странствия Петра, душевное
выздоровление и духовное
прозрение.
10)Кем стал Петрусь в конце
книги?-Петр Попельский добьётся
успеха как композитор и
пианист, любовь зрителей сделает
знаменитостью "слепого музыканта".
Чи до всіх людей можна ставитися гуманно? На перший погляд відповідь має бути ствердною, адже ніби всі люди здатні до співчуття. В ідеалі — так, але життя іноді вносить свої корективи..Таке важливе питання порушує у своїй новелі "Гер переможений" Л. Пономаренко.
У новелі визначається делікатна проблема. Головна героїня згадує про дитячі роки, які пройшли у невеликому містечкові. Там були полонені німці, які після закінчення Великої Вітчизняної війни будували житловий квартал. Полонені працювали сумлінно, "з любов’ю і розпачем". З любов’ю — тому що не вміли працювати погано, а розпач виникав через їхнє становище.
Привертає увагу образ тяжко хворого полоненого на ім’я Фрідріх. Навесні він скопав маленьку грядочку і посіяв нагідки. Фрідріх дуже любив своїх доньок, фото яких завжди було з ним. Він боявся, розуміючи, що може їх ніколи не побачити.
А діти, серед яких була і героїня новели, ненавидячи німців як ворогів, "розвоювали ту землицю, розкидали каміння, зробили з паличок хрест, зв’язали його травою і поставили на грядці".
З часом жителі містечка вже не сердилися на німців. Вдови їх жаліли, іноді приносили їм їжу та одяг, роздивлялися фото їхніх дружин та дітей. Німці були щиро вдячні за увагу та турботу.
Як не дивно, у людей, які пережили війну, зникла ненависть до колишніх ворогів. Виявляється, навіть горе не знищує доброти душі. А співчуття залишається навіть у тих, хто зазнав страждання.
Фінал новели трагічний. Фрідріх повісився. Його поховали, просто укинувши в яму, навіть не насипавши горба. Воно й зрозуміло: він ворог, хоча й полонений.