Мирослава — дочка заможного боярина Тугара Вовка. Багато дівчат із заможних родин стають розбещеними, слабкими, але не вона. Її батько — сильний чоловік, «як дуб»-, і Мирослава достойна його дочка. “…попри все те Мирослава ніколи не переставала бути женщиною і ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову,— той до віку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу” Побачивши дівчину вперше, тухольці говорять про неї: «От дівчина! Тій не жаль би бути мужем. І певно, ліпший з неї би був муж, ніж її батько!» 1 Тугар Вовк робить велику помилку — зраджує рідну країну й об’єднується з ворогом. Мирослава не згодна з батьком, для неї Батьківщина понад усе, навіть дорожча за батька: «Я не піду дальше. Я не стану зрадницею свого краю! Я покину батька, коли не зможу відвести його від його проклятого наміру». Потрапивши в монгольський табір, вона й там не зрікається своїх ідеалів. Коли батько просить її підійти, адже начальник монгольського війська ласкавий до них, вона жорстко одказує: «Не хочу його ласки!» Мирослава — це сильна, мужня, незламна особистість, порядна, чесна й відверта дівчина. Вона залишається вірною самій собі, своїм життєвим принципам та переконанням і не змінює їх у залежності від обставин, як її батько. І хоч любить вона свого батька, найголовніше для неї — це почуття громадянського обов’язку й вірність своїй Батьківщині. Батько її гине, й інакше не могло бути, адже це єдиний вихід для зрадника, а любляча Мирослава залишається з Максимом. Вона звертається до Захара Беркута з проханням прийняти її за дочку, бо «Тугар Вовк перестав бути моїм батьком, відколи зрадив свій край і пристав у службу монголів». Мирослава полюбила простого селянського хлопця. У цьому образі Іван Франко показав усі найкращі риси слов’янської жінки — незламну силу волі й мужність, а також щиру вірність, ніжність і палке любляче серце. В особі Максима Мирослава бачить усіх тухольців. Мирослава — один із перших образів дівчини-патріотки в українській літературі.
ответ: НАШЛА НА САЙТЕ ТУТ ПО МОЕМУ НЕ ВСЁ НУ ХОТЬ, ЧТО ТО
Понятийная точность и абстрактность являются доминантой стиля
а)научного; +
б) художественного;
a) публицистического;
b) официально-делового.
Не относится (-ятся) к лексическим особенностям научного стиля
a) общенаучная терминология
b) преобладание абстрактной лексики над конкретной
c) речевые клише (представляет собой, заключается в)
d) разговорные слова +
Не относится (-ятся) к морфологическим особенностям научного стиля
a) формы родительного падежа существительных
b) местоимение мы
c) глаголы в форме настоящего времени (слова соединяются)
d) жаргонизмы и просторечные слова
Не относится (-ятся) к синтаксическим особенностям научного стиля
a) риторические восклицания +
b) причастные и деепричастные обороты
c) вводные слова и конструкции
d) уточняющие и пояснительные конструкции
Для научного стиля речи не характерна лексика
a) общеупотребительная
b) просторечная +
c) общенаучная
d) терминологическая
Для письменной научной речи предпочтительна фраза:
a) Эта пшеница хорошо растет и дает много зерна.
b) Архейская эра, по-видимому, характеризовалась вулканической деятельностью.+
c) Архейская эра, видно, характеризовалась вулканической деятельностью.
d) Кормить клеста лучше сосновыми да еловыми шишками.
Слова: во-первых, во-вторых, в-третьих – указывают на
a) отношение говорящего к высказываемой мысли
b) логическую последовательность изложения +
c) источник информации
d) уверенность или неуверенность говорящего
Слова: к нашему счастью, к нашему огорчению, к сожалению – указывают на
a) отношение говорящего к высказываемой мысли +
b) логическую последовательность изложения
c) источник информации
d) уверенность или неуверенность говорящего
Научное описание имеет цель -
a) проверить истинность или ложность какого - либо утверждения с доводов, истинность которых проверена и не подвергается сомнению
b) зафиксировать, представить этапы изменений, формирований, то есть временные рамки
c) подтвердить или опровергнуть истинность значений, носивших характер гипотез
d) раскрыть признаки предмета, явления, процесса, установить связи (внешний вид, составные части, назначение, сравнение) +
Описание явления или предмета путем перечисления его признаков - это
a) текст-рассуждение
b) текст-описание +
c) текст-повествование
d) текст-размышление
Объяснение:
Відповідь:
Мирослава — дочка заможного боярина Тугара Вовка. Багато дівчат із заможних родин стають розбещеними, слабкими, але не вона. Її батько — сильний чоловік, «як дуб»-, і Мирослава достойна його дочка. “…попри все те Мирослава ніколи не переставала бути женщиною і ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову,— той до віку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу” Побачивши дівчину вперше, тухольці говорять про неї: «От дівчина! Тій не жаль би бути мужем. І певно, ліпший з неї би був муж, ніж її батько!» 1 Тугар Вовк робить велику помилку — зраджує рідну країну й об’єднується з ворогом. Мирослава не згодна з батьком, для неї Батьківщина понад усе, навіть дорожча за батька: «Я не піду дальше. Я не стану зрадницею свого краю! Я покину батька, коли не зможу відвести його від його проклятого наміру». Потрапивши в монгольський табір, вона й там не зрікається своїх ідеалів. Коли батько просить її підійти, адже начальник монгольського війська ласкавий до них, вона жорстко одказує: «Не хочу його ласки!» Мирослава — це сильна, мужня, незламна особистість, порядна, чесна й відверта дівчина. Вона залишається вірною самій собі, своїм життєвим принципам та переконанням і не змінює їх у залежності від обставин, як її батько. І хоч любить вона свого батька, найголовніше для неї — це почуття громадянського обов’язку й вірність своїй Батьківщині. Батько її гине, й інакше не могло бути, адже це єдиний вихід для зрадника, а любляча Мирослава залишається з Максимом. Вона звертається до Захара Беркута з проханням прийняти її за дочку, бо «Тугар Вовк перестав бути моїм батьком, відколи зрадив свій край і пристав у службу монголів». Мирослава полюбила простого селянського хлопця. У цьому образі Іван Франко показав усі найкращі риси слов’янської жінки — незламну силу волі й мужність, а також щиру вірність, ніжність і палке любляче серце. В особі Максима Мирослава бачить усіх тухольців. Мирослава — один із перших образів дівчини-патріотки в українській літературі.
Пояснення: