Твір-роздум на тему"трагедія голокосту". Вірші Пауля Целана. Вірш"Фуга смерті".
1)Фуга-послідовне повторення однієї музичної теми кількома голосами.
Найбільш відомий вірш Целана"Фуга смерті"-вражає моторошно реальністю. Присвячена темі Голокосту"Фуга смерті" поєднує в собі кілька ліричних жанрів.
"Фугу смерті" написано верлібром.
Тема Освенцізму, тема особистої та суспільної трагедії;тема кохання німецького ката до золотокосої Маргарити;тема рівноправності і рівноцінності німців і євреїв;тема смерті і пам'яті-постійно повторюються в поезії.
Написавши" Фугу смерті", Целан заперечив тезу німецького філософа Теодора Адорно:"Писати вірші після Освенцізму-це варварство".Та жах Голокосту поет намагався виразити через недомовки, умовчування-аж до повного оніміння.
У"Фузі смерті" прочитується своєрідна трансформація біблійних образів і мотивів. Целан не перший намагався зобразити жахливі події поєднанням різних не тільки поетичних жанрів, а й видів мистецтва. Головний колір зображення у нього-сірий, навіть чорний-як попіл, як фашистська уніформа, нацистська свастика.
Ключова метафора поети-"Чорне Молоко світання"-це оксюморон. Молоко тут не дає життя,а забирає"-" Молоко смерті.
Українською мовою фірш"Фуга смерті" переклали:Микола Бажан, Василь Стус, Петро Рихло, Мойсей Фішбейн та Леонід Череватенко.
На жахливу реальність Освенцізму-це вказує й повторювальний метафора"могила в повітрі", у якій буде"лежати не тісно".
В уяві читача постають стовпчики диму, що піднімаються в небо над печами крематоріїв й несли з собою попіл невинно убитих жертв геноциду.
Различные авторы предлагают разные варианты периодизации истории русской литературы. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона, изданный в конце XIX века, выделил три периода в истории русской литературы: от первых памятников до монголо-татарского ига, от монгола-татарского ига до конца XVII века, и с XVIII века до времени издания словаря (то есть, до конца XIX века)[15]. Д. С. Святополк-Мирский, издавший в 1927 году в Лондоне двухтомный труд по истории русской литературы, выделил в ней следующие периоды: древнерусский (XI—XVII века), переходный, период классицизма, золотой век поэзии, эпоха Гоголя, период реализма и современный ему период с 1881 года (после смерти Достоевского)[16]. Изданная примерно в это же время в СССР, Литературная энциклопедия разделила периоды русской литературы на следующие этапы: древнерусская литература, литература XVIII века, литература XIX века, литература XX века до Октябрьской революции и литература XX века после Октябрьской революции[17].
Современная электронная энциклопедия «Кругосвет» разделяет историю русской литературы на следующие периоды: древнерусская литература, литература XVIII века, литература XIX века, литература после 1917 года и новая русская литература[18].
Твір-роздум на тему"трагедія голокосту". Вірші Пауля Целана. Вірш"Фуга смерті".
1)Фуга-послідовне повторення однієї музичної теми кількома голосами.
Найбільш відомий вірш Целана"Фуга смерті"-вражає моторошно реальністю. Присвячена темі Голокосту"Фуга смерті" поєднує в собі кілька ліричних жанрів.
"Фугу смерті" написано верлібром.
Тема Освенцізму, тема особистої та суспільної трагедії;тема кохання німецького ката до золотокосої Маргарити;тема рівноправності і рівноцінності німців і євреїв;тема смерті і пам'яті-постійно повторюються в поезії.
Написавши" Фугу смерті", Целан заперечив тезу німецького філософа Теодора Адорно:"Писати вірші після Освенцізму-це варварство".Та жах Голокосту поет намагався виразити через недомовки, умовчування-аж до повного оніміння.
У"Фузі смерті" прочитується своєрідна трансформація біблійних образів і мотивів. Целан не перший намагався зобразити жахливі події поєднанням різних не тільки поетичних жанрів, а й видів мистецтва. Головний колір зображення у нього-сірий, навіть чорний-як попіл, як фашистська уніформа, нацистська свастика.
Ключова метафора поети-"Чорне Молоко світання"-це оксюморон. Молоко тут не дає життя,а забирає"-" Молоко смерті.
Українською мовою фірш"Фуга смерті" переклали:Микола Бажан, Василь Стус, Петро Рихло, Мойсей Фішбейн та Леонід Череватенко.
На жахливу реальність Освенцізму-це вказує й повторювальний метафора"могила в повітрі", у якій буде"лежати не тісно".
В уяві читача постають стовпчики диму, що піднімаються в небо над печами крематоріїв й несли з собою попіл невинно убитих жертв геноциду.
Различные авторы предлагают разные варианты периодизации истории русской литературы. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона, изданный в конце XIX века, выделил три периода в истории русской литературы: от первых памятников до монголо-татарского ига, от монгола-татарского ига до конца XVII века, и с XVIII века до времени издания словаря (то есть, до конца XIX века)[15]. Д. С. Святополк-Мирский, издавший в 1927 году в Лондоне двухтомный труд по истории русской литературы, выделил в ней следующие периоды: древнерусский (XI—XVII века), переходный, период классицизма, золотой век поэзии, эпоха Гоголя, период реализма и современный ему период с 1881 года (после смерти Достоевского)[16]. Изданная примерно в это же время в СССР, Литературная энциклопедия разделила периоды русской литературы на следующие этапы: древнерусская литература, литература XVIII века, литература XIX века, литература XX века до Октябрьской революции и литература XX века после Октябрьской революции[17].
Современная электронная энциклопедия «Кругосвет» разделяет историю русской литературы на следующие периоды: древнерусская литература, литература XVIII века, литература XIX века, литература после 1917 года и новая русская литература[18].