А. Ахматова. Поэма "Реквием". 1.Над лирическим циклом «Реквием» А. Ахматова работала в период с…
2.В этот период она находилась под пристальным вниманием…
3.Поэма была опубликована за границей в…
4. «Реквием» переводится как…
5.Ахматова, назвав свою поэму «Реквием»,открыто заявляет…
6.В «Посвящении» Ахматова употребляет местоимение «мы», чтобы…
7.Подробности происходящего описываются с …
8.Именно в главе… раскрывается вся боль матери, потерявшей сына.
9.Обвинение в поэме выдвигает…
10.Создав «Реквием», поэтесса…
11.Памятник А. Ахматовой установлен…

Новый герой эпохи обладает многими преиму­ществами, которых нет у поместных дворян: не­которой образованностью, энергией, предприим­чивостью, необыкновенной ловкостью. чичиков умеет найти подход к каждому человеку, быстро отгадывая особенности характера людей, безоши­бочно определяя их сильные и слабые стороны; расположить в свою пользу новых знакомых, личина воспитанности герою войти в доверие. в беседе с маниловым он похож на ма­нилова, с коробочкой чичиков «говорил… с боль­шею свободою, нежели с маниловым, и вовсе не церемонился». в разговоре «с властителями он искус­но умел польстить каждому. губернатору намек­нул как-то вскользь, что в его губернию въезжа­ешь как в рай, дороги везде бархатные… поли­цеймейстеру сказал что-то лестное насчет городских будочников…» постоянно меняя об­лик, чичиков тщательно скрывает от окружаю­щих свои мошеннические цели. символизируя наступление эры буржуа, эры людей ловких, цепких, энергичных, исповедую­щих мораль приобретательства, чичиков демон­стрирует упорство, энергию, практичность ума, силу воли. гоголь пишет: «надобно отдать спра­ведливость неодолимой силе его характера». в отношении практической сметливости и изворот­ливости герой — «приобретатель» сильно выделяет­ся между представителями патриархального по­местного уклада, у которых неподвижность, кос­ность и мертвенность прочно свили себе гнездо. вместе с тем есть в чичикове и черты, общие с помещиками, — это отсутствие гражданских ин­тересов, социально-политический консерватизм. чичиков не поклоняется ни смирению, ни доб­родетели, но они нужны ему, чтобы добиться сво­ей цели. он расчетлив, умеет терпеливо дожи­даться нужного момента. жажда наживы, стрем­ление занять командное положение в обществе не ему покоя. гражданские и патриотические чувства чужды чичикову, с полным равнодуши­ем он относится ко всему, что не касается его лич­ных, эгоистических интересов. дворянское общество приняло мошенника и плута чичикова за человека. го­голь пишет, что «виною всему слово «миллион­щик», не сам миллионщик, а именно одно слово; ибо в одном звуке этого слова, мимо всякого де­нежного мешка, заключается что-то такое, кото­рое действует и на людей подлецов, и на людей ни се ни то, и на людей хороших, словом, на всех действует». в чичикове проявляются буржуаз­ные черты с такой силой и правдивостью, что уже современники видели широкое общественное значение этого типа.

Герої поеми Гомера «Іліада» Ахілл і Гектор — найхоробріші воїни у своєму війську.
Про Ахіла автор говорить : прудконогий , богосвітлий, богоподібний, постійні епітети для Гектора: коней баских упокірник, божистий , шоломосяйний , осяйливий . Ахіллу було передбачене довге мирне життя або смерть на війні, але він іде на війну, бо вибрав коротке та уславлене життя. Гектор — троянський вождь, головний захисник міста, він переконаний у справедливості свого місця на війні. Обидва герої гинуть у боротьбі.
І Гектору, і Ахіллу властиві доблесть, пристрасне бажання перемогти і прославитись. Обидва вони мужні, сильні, на їх рахунку багато подвигів та перемог. Вони є гідні супротивники, адже автор порівнює Ахілла з соколом та Гектора з високолетним орлом. Риси характеру Ахілла: мужність, сила, справедливість, егоїзм, почуття власної гідності, почуття героїчної честі , помста, благородство , жорстокість . Гектору притаманні мужність, людяність, жертовність, благородство, сумлінність , стриманість, ніжність , вірність. До рис, що характеризують обох, слід додати їх побожність. Ахілл звертається до богів, зокрема до Зевса. Гомер часто підкреслює побожність Гектора .
Ахілл – улюбленець богів – доблесний воїн , його відвага не знає меж . Він вірний товариш, щирий і чесний. Разом з тим він нетерпеливий, нестримний у своєму роздратуванні, запальний та гнівний. Дуже чутливий в питаннях честі : після образи він відмовляється продовжувати війну, відкидає спроби примирення, хоч це призводить до важких наслідків для війська – гинуть ахейці. Після загибелі свого друга, одержимий жагою помсти, він іде на бій з Гектором, засліплений гнівом , знущається над його тілом . З іншого боку, герой сумує за своїм другом, гірко ридає біля матері , співчуває батькові Гектора. Ми бачимо в серці Ахіла душевну боротьбу між помстою і шляхетністю.
Мужність Гектора – це результат розумної волі. Йому знайоме відчуття страху, але він навчився бути безстрашним. Гектор з сумом у серці залишає батьків, дружину и сина, бо він безмежно вірний обов’язку – захисті Трої. Позбавлений до богів, він віддає своє життя за рідну землю. Гектор людяний. Він ні разу не дорікнув Єлені, пробачає брату та не відчуває ненависті до них , хоч вони були винуватцями Троянської війни. У словах Гектора немає зневаги, зверхності . Він звертається до Ахіллеса як рівний до рівного , Ахіллес же виявляє повну зневагу до супротивника . Людяність Гектора та надмірна гнівливість Ахілла – відмінність між героями Гомера.
Ахілл і Гектор — справжні герої свого часу . Для давніх греків вони були ідеалом воїна, героя, людини.