А. П. Платонов (настоящая фамилия Климентов) родился в мно. годетной, жившей часто на грани нищеты семье слесаря железно.
дорожных мастерских на рабочей окраине Воронежа, в Ямской
слободке, «В Ямской были плетни, огороды, лопуховые пустыри,
не дома, а хаты, куры, сапожники и много мужиков на Задонской
большой дороге...» На всю жизнь писатель сохранил самые доб.
рые воспоминания о своей учительнице Аполлинарии Николаевне.
«Я её никогда не забуду, потому что я через неё узнал, что есть
пропетая сердцем сказка про Человека», — писал Платонов в авто-
биографии, Писательскую свою работу он, как многие литераторы,
начал в провинциальных газетах и журналах.
Как и многие известные прозаики, в начале своего творческого
пути Платонов был поэтом. В 1922 году была издана книжка его
стихов «Голубая глубина». Первый сборник рассказов Платонова
вышел в 1927 году.
Сказки Платонов начал писать уже в конце своей жизни. Одно
из его самых последних произведений - мудрая, немного груст-
ная сказка-быль «Неизвестный цветок». Рассказ «Никита» - не
сказка, но и в нём есть фантастическое.
Краткиц персказ
1) Ми всі, як краплинки, зливаємося разом в єдиний потік США
2) Його батько був адвокатом.
3) Він любив вивчати мови та читати книжки.
4) бо він знав багато мов.
5) Бо він багато чого знав.
6) З числом 18
7) У 37 років.
8) Створення Ліги п'яти ірокезьких племен, до якої увійшли різні індіанські племена
9) Гітчі-Маніто − це Творець, Батько всіх народів, уособлення добра і мудрості для північноамериканських індіанців.
10) Щоб помирити індіанців між собою.
11) Пісня
12) Тема: змалювання життя, побуту і звичаїв та легенд корінного населення північноамериканського материка – індіанців.
Читаючи казку Антуана де Сент-Екзюпері “Маленький принц”, я отримала велике задоволення. Мені сподобалась незвичайна історія, яку розповідає автор, а найбільше вразив головний герой – Маленький принц. Він такий тендітний, такий вразливий, характер у нього добрий. Принц був ще дитиною, але з якою любов’ю і відданістю він ставився до квітки – своєї троянди! Він покохав її усім серцем, хоч вона була гордовитою. Навіть коли він побачив ще багато таких самих троянд, як вона, він не переставав за нею сумувати! І я зрозуміла, що коли кохаєш когось по- справжньому, то навіть його недоліків не помічаєш …
Ще було цікаво, коли принц попросив намалювати баранця, але ніякий баранець йому не подобався, а сподобався тільки той, який був у коробці, якого він сам собі уявив. Я побачила, що хлопчик володіє великою уявою, він може бачити не тільки очима, а й серцем. Це дається не кожному.
Наступний момент, який мене вразив, це коли Маленький принц розповідав про зірки, на яких він побував. На тих зірках були і п’яниця, і бізнесмен, і король, і багато інших. Хлопчику усіх було шкода, тому що у цих бідних людей не було щастя. І мені теж стало їх жалко … Трішки кумедним для мене став епізод, коли Маленький принц розповідав про свої три вулкани, як він готує на них їжу і чистить їх. Ці вулкани були хлопчику по коліна, а для людей земні вулкани дуже, дуже великі! Але я зрозуміла, що він піклувався про них, тому що вулкани були частиною його маленької планети, а принц відчував відповідальність за неї …
Найбільше мою душу вразив той момент, коли хлопчика вкусила змія і він помер. Мені було його так шкода, хоч я прекрасно розуміла, що хлопчик полетів на свою зірку. Спочатку душею, а потім вже і тілом. Але від цього я не менше плакала, тому що дуже сумувала за хлопчиком, сумувала, що його більше немає на землі. Принц зрозумів, що його щастя – бути біля улюбленої троянди, турбуватись про неї і оберігати її. Мені здається, коли він повернувся до себе на зірку, квітка вибачилась за те, що ображала його, і пообіцяла більше не бути такою гордовитою та капризною. І хочеться вірити, що цей хлопчик із золотим волоссям повернеться на Землю, щоб нагадати людям про те, що треба завжди відповідати за тих, кого приручив. Про те, що дружити – означає приносити радість іншій людині, оберігати її, довіряти їй. Мабуть, у Маленького принца були й інші секрети … Може, він ще повернеться к нам і розкаже про них ? ..