Ледовое побоище 1242 , битва русского войска 5 апреля 1242 на льду южной части Чудского оз. с немецкими ливонскими рыцарями, которая закончилась разгромом захватчиков. В 1240-42 немецкие крестоносцы, датские и шведские феодалы активизировали агрессивные действия, воспользовавшись ослаблением Руси, земли которой в это время разоряли монголотатары хана Батыя. В 1240 шведы были разгромлены в устье Невы (см. Невская битва 1240), но крестоносцы Ливонского ордена захватили Изборск, а затем при изменников-бояр во главе с посадником Твердилой Иванковичем - Псков. Взяв Копорский погост (1240), крестоносцы построили здесь крепость. В 1241 они планировали захват Великого Новгорода, Карелии и земель в районе Невы. По вече в Новгород прибыл князь Александр Невский, покинувший его зимой 1240 после ссоры с частью новгородских бояр. Собрав войско из новгородцев, ладожан, ижоры и карелов, он выбил в 1241 тевтонских рыцарей из Копорья. Новгородское войско, к которому присоединились владимиро-суздальские полки, вступило в землю эстов. Но затем, неожиданно повернув на В. , Александр Невский осадил Псков и вскоре освободил город. После этого он снова перенёс военные действия в землю эстов с целью предупредить сбор главных сил крестоносцев и вынудить к преждевременному для них выступлению. Рыцари собрали большие силы и, будучи уверены в своей победе, двинулись на В. Близ селения Хаммаст русский передовой отряд Домаша и Кербета обнаружил большое рыцарское войско; в бою отряд был разбит, но оставшиеся в живых сообщили о приближении крестоносцев. Русское войско отступило на В. Александр Невский расположил русскую рать (15-17 тыс. человек) в узкой южной части Чудского оз. юго-западнее о. Вороний Камень и навязал врагу сражение в избранном им месте, прикрывавшем пути на Великий Новгород и Псков. Войско противника - ливонские рыцари, рыцари и кнехты (солдаты) Дерптского и др. епископств, датские крестоносцы - выстроилось "клином" ("свиньей", по русским летописям) . План врага состоял в том, чтобы ударом мощного бронированного "клина" раздробить и разгромить русские полки. На рассвете 5 апреля 1242 немецкий "клин" устремился на русских и началась битва на льду. Смяв передовой отряд, крестоносцы свиньёю сквозе полк" (через большой полк) , считали битву выигранной. Но Александр, ударив по неприятелю сбоку, смешал их ряды и разгромил. Русские войска одержали решительную победу: было убито 400 рыцарей и взято в плен 50, гораздо больше пало на поле сражения кнехтов, а также воинов из чуди и эстов. Разбитые рыцари бежали на запад; русские воины преследовали их по льду озера. Победа на Чудском оз. имела огромное историческое значение, которое до наших дней пытаются приуменьшить буржуазные немецкие историки. Она остановила продвижение крестоносцев на В. , имевшее своей целью покорение и колонизацию русских земель. По оценке К. Маркса, Александр Невский разбил немецких рыцарей "... на льду Чудского озера, так что прохвосты.. . были окончательно отброшены от русской границы" (Архив Маркса и Энгельса, т. 5, 1938, с. 344). Орденские рыцари в 1243 "прислаша (послов) с поклоном" в Новгород, отказавшись от своих завоеваний в русских землях; в этом же году был заключён мирный договор между Новгородом и Ливонским орденом. Под влиянием Л. п. усилилась борьба против крестоносцев народов Литвы и Л. п. занимает также выдающееся место в истории русского военного искусства.
Григо́рій Са́вич Сковорода́ (22 листопада (3 грудня) 1722, Чорнухи, Лубенський полк — 29 жовтня (9 листопада) 1794, Іванівка, Харківщина) — видатний український філософ-містик, богослов, поет, педагог, можливо, і композитор літургійної музики. Мав значний вплив на сучасників і подальші покоління своїми байками, піснями, філософськими творами, а також життя, через що його називали «Сократом».
Освіту здобув у Києво-Могилянській академії (хоча вищої освіти не скінчив). Філософські погляди Сковороди присвячені головним чином етиці. Власної філософської системи не створив. Не був лояльним до церковної та світської ієрархії, відкидав будь-який примус, не любив церковних ритуалів, віддаючи перевагу особистій духовній свободі. Від 1769 року вів життя самітника й мандрівного філософа; мандрував переважно по Слобожанщині. Тоді ж почав писати філософські діалоги й трактати, в яких біблійна проблематика переплітається з ідеями платонізму та стоїцизму. Головним сенсом людського існування вважав самопізнання.
Григорій Сковорода писав свої художні та філософські твори, а також вів листування зі своїми сучасниками, двома мовами: латинською та російською.[⇨]
За життя не надрукував жодного твору.
Объяснение:
Народився в сотенному містечку Чорнухи Лубенського полку, що нині на Полтавщині у козацькій родині. Батько Сава Сковорода був рядовим козаком, малоґрунтовним, у мирний час займався шинкуванням і продажем вина у Чорнухах; помер наприкінці 1730-х або на початку 1740-х рр.
Мати Пелагея походила зі Шанґіреїв, рід яких виводиться з козаків Канівського полку, що мали кримськотатарське походження, вихрещених у часи Хмельниччини[2]. Григорій мав старшого брата Степана, який здобув освіту у Бреслау. З дитинства ріс «чудним» хлопчиком, заглибленим у свої думки, до господарської роботи непридатним. Влітку 1730 його віддали до 4-річної дяківської школи в Чорнухах.
У серпні 1734 Григорій вступив до Києво-Могилянської академії, яка на той час перебувала на вершині свого розквіту. З перших академічних (ординарних) класів (аналогія, інфима) вивчали руську книжну, польську мови і поступово переходили на латину, яка ставала основною в подальших класах (граматика, синтаксима, поетика й риторика); також вивчали церковнослов'янську. Протягом навчання в Академії вивчив латинську, грецьку, церковнослов'янську, польську, німецьку. Крім того, в класах поетики й риторики за бажанням проходили екстраординарні класи грецької, гебрайської та німецької мов. Навчався Грицько дуже добре, багато часу проводив в академічній бібліотеці, опанувавши твори античних авторів. Певний вплив на нього мав викладач екстраординарних класів Симон Тодорський, заняття якого Сковорода відвідував у 1738—1740 роках. Свого часу Тодорський навчався в університеті Галле і був близький до пієтистів. У 1740-му юний Сковорода перейшов до класу філософії, який передбачав 2-річне навчання. Філософію викладав Михайло Козачинський. Філософський курс базувався на інтерпретаторах Арістотеля.
, битва русского войска 5 апреля 1242 на льду южной части Чудского оз. с немецкими ливонскими рыцарями, которая закончилась разгромом захватчиков. В 1240-42 немецкие крестоносцы, датские и шведские феодалы активизировали агрессивные действия, воспользовавшись ослаблением Руси, земли которой в это время разоряли монголотатары хана Батыя. В 1240 шведы были разгромлены в устье Невы (см. Невская битва 1240), но крестоносцы Ливонского ордена захватили Изборск, а затем при изменников-бояр во главе с посадником Твердилой Иванковичем - Псков. Взяв Копорский погост (1240), крестоносцы построили здесь крепость. В 1241 они планировали захват Великого Новгорода, Карелии и земель в районе Невы. По вече в Новгород прибыл князь Александр Невский, покинувший его зимой 1240 после ссоры с частью новгородских бояр. Собрав войско из новгородцев, ладожан, ижоры и карелов, он выбил в 1241 тевтонских рыцарей из Копорья. Новгородское войско, к которому присоединились владимиро-суздальские полки, вступило в землю эстов. Но затем, неожиданно повернув на В. , Александр Невский осадил Псков и вскоре освободил город. После этого он снова перенёс военные действия в землю эстов с целью предупредить сбор главных сил крестоносцев и вынудить к преждевременному для них выступлению. Рыцари собрали большие силы и, будучи уверены в своей победе, двинулись на В. Близ селения Хаммаст русский передовой отряд Домаша и Кербета обнаружил большое рыцарское войско; в бою отряд был разбит, но оставшиеся в живых сообщили о приближении крестоносцев. Русское войско отступило на В. Александр Невский расположил русскую рать (15-17 тыс. человек) в узкой южной части Чудского оз. юго-западнее о. Вороний Камень и навязал врагу сражение в избранном им месте, прикрывавшем пути на Великий Новгород и Псков. Войско противника - ливонские рыцари, рыцари и кнехты (солдаты) Дерптского и др. епископств, датские крестоносцы - выстроилось "клином" ("свиньей", по русским летописям) . План врага состоял в том, чтобы ударом мощного бронированного "клина" раздробить и разгромить русские полки. На рассвете 5 апреля 1242 немецкий "клин" устремился на русских и началась битва на льду. Смяв передовой отряд, крестоносцы свиньёю сквозе полк" (через большой полк) , считали битву выигранной. Но Александр, ударив по неприятелю сбоку, смешал их ряды и разгромил. Русские войска одержали решительную победу: было убито 400 рыцарей и взято в плен 50, гораздо больше пало на поле сражения кнехтов, а также воинов из чуди и эстов. Разбитые рыцари бежали на запад; русские воины преследовали их по льду озера.
Победа на Чудском оз. имела огромное историческое значение, которое до наших дней пытаются приуменьшить буржуазные немецкие историки. Она остановила продвижение крестоносцев на В. , имевшее своей целью покорение и колонизацию русских земель. По оценке К. Маркса, Александр Невский разбил немецких рыцарей "... на льду Чудского озера, так что прохвосты.. . были окончательно отброшены от русской границы" (Архив Маркса и Энгельса, т. 5, 1938, с. 344). Орденские рыцари в 1243 "прислаша (послов) с поклоном" в Новгород, отказавшись от своих завоеваний в русских землях; в этом же году был заключён мирный договор между Новгородом и Ливонским орденом. Под влиянием Л. п. усилилась борьба против крестоносцев народов Литвы и Л. п. занимает также выдающееся место в истории русского военного искусства.
Григо́рій Са́вич Сковорода́ (22 листопада (3 грудня) 1722, Чорнухи, Лубенський полк — 29 жовтня (9 листопада) 1794, Іванівка, Харківщина) — видатний український філософ-містик, богослов, поет, педагог, можливо, і композитор літургійної музики. Мав значний вплив на сучасників і подальші покоління своїми байками, піснями, філософськими творами, а також життя, через що його називали «Сократом».
Освіту здобув у Києво-Могилянській академії (хоча вищої освіти не скінчив). Філософські погляди Сковороди присвячені головним чином етиці. Власної філософської системи не створив. Не був лояльним до церковної та світської ієрархії, відкидав будь-який примус, не любив церковних ритуалів, віддаючи перевагу особистій духовній свободі. Від 1769 року вів життя самітника й мандрівного філософа; мандрував переважно по Слобожанщині. Тоді ж почав писати філософські діалоги й трактати, в яких біблійна проблематика переплітається з ідеями платонізму та стоїцизму. Головним сенсом людського існування вважав самопізнання.
Григорій Сковорода писав свої художні та філософські твори, а також вів листування зі своїми сучасниками, двома мовами: латинською та російською.[⇨]
За життя не надрукував жодного твору.
Объяснение:
Народився в сотенному містечку Чорнухи Лубенського полку, що нині на Полтавщині у козацькій родині. Батько Сава Сковорода був рядовим козаком, малоґрунтовним, у мирний час займався шинкуванням і продажем вина у Чорнухах; помер наприкінці 1730-х або на початку 1740-х рр.
Мати Пелагея походила зі Шанґіреїв, рід яких виводиться з козаків Канівського полку, що мали кримськотатарське походження, вихрещених у часи Хмельниччини[2]. Григорій мав старшого брата Степана, який здобув освіту у Бреслау. З дитинства ріс «чудним» хлопчиком, заглибленим у свої думки, до господарської роботи непридатним. Влітку 1730 його віддали до 4-річної дяківської школи в Чорнухах.
У серпні 1734 Григорій вступив до Києво-Могилянської академії, яка на той час перебувала на вершині свого розквіту. З перших академічних (ординарних) класів (аналогія, інфима) вивчали руську книжну, польську мови і поступово переходили на латину, яка ставала основною в подальших класах (граматика, синтаксима, поетика й риторика); також вивчали церковнослов'янську. Протягом навчання в Академії вивчив латинську, грецьку, церковнослов'янську, польську, німецьку. Крім того, в класах поетики й риторики за бажанням проходили екстраординарні класи грецької, гебрайської та німецької мов. Навчався Грицько дуже добре, багато часу проводив в академічній бібліотеці, опанувавши твори античних авторів. Певний вплив на нього мав викладач екстраординарних класів Симон Тодорський, заняття якого Сковорода відвідував у 1738—1740 роках. Свого часу Тодорський навчався в університеті Галле і був близький до пієтистів. У 1740-му юний Сковорода перейшов до класу філософії, який передбачав 2-річне навчання. Філософію викладав Михайло Козачинський. Філософський курс базувався на інтерпретаторах Арістотеля.