А.С. Пушкин причастен к декабрьскому восстанию, потому что: разделял взгляды декабристов своим стихотворением пытался убедить декабристов не проводить восстание не был причастен сам был участником восстания
Всилу разности их характеров и в бурсе они были отличны друг от друга. остапу знания в бурсе давались труднее. да он и не хотел учиться и четыре раза закапывал в землю свой букварь. только под угрозой отца он остался в бурсе. провинившись, остап сам ложился на пол под розги и не просил пощады. он был верным товарищем, и бурсаки единодушно любили его. андрий же, наоборот, старался отвертеться от порки, как мог. учился он охотно, без напряжения, но так же, как и остап, мечтал о подвигах и сражениях. оба брата обрадовались, узнав, что поедут с отцом в запорожскую сечь. по дороге каждого занимали свои мысли. остап думал о сражениях, он страстно мечтал о ратных подвигах, хотел ни в чем не уступить своему прославленному в битвах отцу. “он был суров к другим побуждениям, кроме войны и разгульной пирушки, по крайней мере, никогда почти о другом не думал”. “меньшой брат его, андрий, имел чувства несколько живее и как-то более развитые”. он вспомнил о своей встрече с полячкой в киеве. андрий полюбил ее и не мог забыть того сладостного момента, когда она разговаривала и смеялась над ним. в запорожской сечи братьев приняли как равных. казаки быстро оценили их силу, смелость, ловкость, отвагу в бою, веселый нрав на пирушках. но и тут братья вели себя неодинаково. остап был храбр в сражении, но в то же время и осмотрителен. он умел найти выход из трудного положения, притом с пользой для своих. даже придирчивый тарас бульба поговаривал: “о, да этот будет со временем добрый полковник! ей-ей, будет добрый полковник, да еще такой, что и батьку за пояс заткнет! ” андрий же летел в бой, не чувствуя ничего. его опьяняли свист пуль, блеск сабель, звон оружия. он несся с безумной храбростью, и, где не смог бы победить старый казак, он выходил победителем. и про младшего сына тарас говорил: “и это добрый, враг бы его не взял, вояка; не остап, а добрый, добрый вояка”. но на беду андрия, польская девушка, которую он полюбил в киеве, оказалась в осажденном казаками городе. ночью, пробравшись в город, андрий встретил ее. он поклялся ей в любви и сказал: “нет у меня никого! никого, никого! отчизна моя — ты.. и все, что ни есть, , , погублю за такую ”. страшно разгневался тарас, увидев сына впереди польского полка. это был позор и для него, и для оста-па, для всего казацкого войска. с этой минуты старый тарас ни о чем уже думать не мог и только требовал, чтобы казаки заманили андрия в лес. а вот остап был до конца верен своей отчизне, своему долгу. даже в плену, когда ляхи подвергали его страшным мукам, он не сказал ни слова. ни крика, ни стона не вырвалось из его истерзанной груди. он умер как верный сын своей родины.
остап – старший син козацького полковника тараса бульби, брат андрія і просто хоробрий воїн. остап разом з братом закінчив київську бурсу і повернувся додому, де їх чекали батько з матір’ю. батько дуже пишався своїми синами, але вважав, що справжня школа життя ще попереду. остап відрізнявся гарячим, непохитним характером, мужністю і рішучістю. коли батько вирішив щодо їх одягу молодих семінаристів, він відповів бійкою, оскільки не терпів знущань. батько заохочував такий характер. про вольовий характері героя свідчить факт успіхів у навчанні. спочатку йому зовсім не давалося навчання, але незабаром він вже був одним з кращих академіків в закладі. мрії остапа були завжди пов’язані зі битвами подвигами. він не хотів ні в чому поступатися своєму батькові, старому козацькому полковнику. остапу було 22 роки, але він уже був досить холоднокровний, розважливий і рішучий. незважаючи на це, серце остапа було добрим. його до глибини душі чіпали сльози матері, і він тяжко переживав втрату брата. козаки що швидко оцінили силу і сміливість молодого остапа і ставили його в перший ряд в битвах. навіть подейкували, що з нього в майбутньому вийде хороший полковник. цей персонаж до кінця залишався вірним вітчизні, родині і товаришам. на жаль, доля його була трагічна. потрапивши в полон до поляків, згодом він був страчений у варшаві. останні його слова були пов’язані з батьком. він знав, що батько десь поруч. навіть в процесі страти остап не вимовив жодного стогону або крику. він помер як герой, відданий своїй батьківщині.
остап – старший син козацького полковника тараса бульби, брат андрія і просто хоробрий воїн. остап разом з братом закінчив київську бурсу і повернувся додому, де їх чекали батько з матір’ю. батько дуже пишався своїми синами, але вважав, що справжня школа життя ще попереду. остап відрізнявся гарячим, непохитним характером, мужністю і рішучістю. коли батько вирішив щодо їх одягу молодих семінаристів, він відповів бійкою, оскільки не терпів знущань. батько заохочував такий характер. про вольовий характері героя свідчить факт успіхів у навчанні. спочатку йому зовсім не давалося навчання, але незабаром він вже був одним з кращих академіків в закладі. мрії остапа були завжди пов’язані зі битвами подвигами. він не хотів ні в чому поступатися своєму батькові, старому козацькому полковнику. остапу було 22 роки, але він уже був досить холоднокровний, розважливий і рішучий. незважаючи на це, серце остапа було добрим. його до глибини душі чіпали сльози матері, і він тяжко переживав втрату брата. козаки що швидко оцінили силу і сміливість молодого остапа і ставили його в перший ряд в битвах. навіть подейкували, що з нього в майбутньому вийде хороший полковник. цей персонаж до кінця залишався вірним вітчизні, родині і товаришам. на жаль, доля його була трагічна. потрапивши в полон до поляків, згодом він був страчений у варшаві. останні його слова були пов’язані з батьком. він знав, що батько десь поруч. навіть в процесі страти остап не вимовив жодного стогону або крику. він помер як герой, відданий своїй батьківщині.
джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua