Її чоловік (ім'я забула) прокидається від схлипів. Наймолодшпа дитина знову плаче, тулиться до нього, запитує, де ж мати. Він стискає кулаки і з презирством думає, яка ж Нора легковажна і що в нї, мабуть, вже нова родина. Він втішає доньку і просить її ще трохи почекати.
"Зрозуміє, коли виросте. Вони для неї не більше, ніж ляльки", - думає він.
***
Нора сидить у парку, ранковий прохолодний вітер грає її волоссям, лоскоче шкіру. Вона не посміхається, вже рік не посміхається, Нора тужить чомусь, щось в її новому, безтурботному житті не так. Вона одинока. Вона не шкодує, що пішла від чоловіка, проте їй боляче, адже Нора так і не знайшла нікого, хто міг би її зрозуміти. Раптом на її плече сідає маленька пташка, весело щебече, заграє до неї. Жінка кидає їй скибку хліба, в решті-решт, не витримує та посміхається. А далі чує голос.
- Добридень. Птахи - щасливі створіння, чи не так? Вони вільні, для їх крил немає перешкод, приземлені турботи їм не відомі.
Нора оглядається. Чорнявий, високий чоловік з густими бровами й карими очима.
- Так... О, так, я згідна, - здивовано промовляє жінка.
- Вільям.
- Нора, - тихо каже вона, а Вільям підходить, сміливо бере її руку в свою та цілує.
Масленица веселый праздник, праздник больше уже весенний. Хорошо, что ее придумали.К концу зимы надоедает мерзнуть, надоедают хмурые дни. И так здорово и радостно, наконец, распрощаться с надоевшей зимой и встретить Масленицу, как первую вестницу скорой весны.Так получилось, что с самого понедельника мама пекла блины, и я питалась практически только блинами. Это вышло не специально, но мне понравилось.В воскресенье всей семьей мы отправились в парк на праздник проводов Масленицы.В парке был концерт и конкурсы, были скоморохи. После концерта всех угощали блинами и чаем. Погода была не очень хорошая, и народу пришло мало. Так получилось даже лучше, душевнее, по-семейному.Потом мы катались с горок. Было и здорово и страшно до жути. Горки оказались крутыми и очень быстрыми. Давно так долго с горок не каталась. Катались все, кто пришел на праздник. Визг и писк стоял невообразимый.Уже ближе часам к трем пошли сжигать чучело. Скоморохи пели песни и плясали. Костер с Масленицей на вершине получился грандиозный. И опять, как всегда мне было жалко веселую размалеванную куклу. Я сдерживала слезы, а моя сестренка рыдала в голос, прижавшись к маме.Уставшие, пропахшие костром, мокрые насквозь и даже немного зареванные вернулись мы домой. Дома, чтобы успокоить сестру сшили с ней маленькую тряпочную куколку - Масленицу и уложили ее спать в лучшую кукольную кроватку. Сестренка успокоилась и тоже уснула.Так мы проводили Масленицу в этом году.
Відповідь:
Нора пішла з дому.
Минув рік.
Її чоловік (ім'я забула) прокидається від схлипів. Наймолодшпа дитина знову плаче, тулиться до нього, запитує, де ж мати. Він стискає кулаки і з презирством думає, яка ж Нора легковажна і що в нї, мабуть, вже нова родина. Він втішає доньку і просить її ще трохи почекати.
"Зрозуміє, коли виросте. Вони для неї не більше, ніж ляльки", - думає він.
***
Нора сидить у парку, ранковий прохолодний вітер грає її волоссям, лоскоче шкіру. Вона не посміхається, вже рік не посміхається, Нора тужить чомусь, щось в її новому, безтурботному житті не так. Вона одинока. Вона не шкодує, що пішла від чоловіка, проте їй боляче, адже Нора так і не знайшла нікого, хто міг би її зрозуміти. Раптом на її плече сідає маленька пташка, весело щебече, заграє до неї. Жінка кидає їй скибку хліба, в решті-решт, не витримує та посміхається. А далі чує голос.
- Добридень. Птахи - щасливі створіння, чи не так? Вони вільні, для їх крил немає перешкод, приземлені турботи їм не відомі.
Нора оглядається. Чорнявий, високий чоловік з густими бровами й карими очима.
- Так... О, так, я згідна, - здивовано промовляє жінка.
- Вільям.
- Нора, - тихо каже вона, а Вільям підходить, сміливо бере її руку в свою та цілує.
Пояснення:
Більш схоже на епілог, але, думаю, добре буде))