Аналіз вірша
і ось межа — я зупинюсь на ній.
ось аркуш — я на нім поставлю крапку.
а те, що сталось, сталося не
так довго йшла в пустелі я оцій!
в мені росла утома спроквола,
свинцем важучим наливала душу.
собі я говорила вкотре:
“мушу! ” —
ось і дійшла. і ось-таки дійшла.
десь чути близько тихий плеск води.
а хтось проціджує із усміхом зневаги:
“дійти ріки й загинути від спраги —
вона була вигадниця ”
