Твір Акутагави «Павутинка» має глибокий і суто філософський зміст. Це швидше притча, ніж щось інше, тому, щоб краще зрозуміти її зміст, треба мати неабиякі знання з східної філософії, зокрема, з японської. Ця новела-притча була створена автором для дітей і мала на меті розвивати в дітях високі моральні якості, виховувати в них творчі здібності, вчити дітей жити на світі.
Оповідання починається з опису прекрасного літнього ранку. Ранок – символ нових надій, пробудження і переродження людської душі. В озері, яке є символом джерела життя, очищення, початку і кінця всього сущого на землі, квітнуть священні квіти лотоси – символи духовної чистоти і святості. Берегом озера знічев”я походжає Будда – божество, символ добра, гармонії, моральний ідеал людини. Будда випадково заглядає в глибину озера, де можна побачити пекло, і його погляд падає на грішника Кандата, який покараний за страшні злочини, які він вчинив за життя. Будда ніби переглядає гріхи Кандати і раптом серед них бачить один-єдиний добрий вчинок: колись Кандата ів павучка і не наступив на нього. Цього для Будди було досить, щоб дати злочинцю шанс. Будда бере тоненьку павутинку, символ тієї нитки долі, один кінець якої знаходиться у руках долі, і опускає її в озеро. І цією павутинкою, ниточкою між раєм і пеклом, злодій міг би вибратись назовні, врятуватися від пекельних мук, але не судилося… Його власна сутність, тобто, відсутність співчуття до ближніх, до інших нещасних, не дозволила врятуватися самому та й врятувати інших. Кандата знов і вже назавжди упав у море крові, а Будда у печалі пішов собі геть.
Новела «Павутинка» стверджує ідеали добра, вчить, що треба жити в мирі з людьми і з самим собою, відповідати за свої вчинки, робити добрі справи і пам”ятати, що за всі вчинки доведеться колись відповісти, бо існує вища справедливість.
(Эпистолярное сочинение по пьесе А.Н. Островского «Гроза»)
Здравствуй, дорогая Катерина! Давно мы друг другу не писали, а во накопилось очень много. Как тебе живется в новой семье? Ты, наверное, вспоминаешь о тех беззаботных днях, когда ты жила свободно: вставала рано утром, умывалась родниковой водой, поливала цветы, ходила с матерью в церковь; потом садилась за какую-нибудь работу и слушала странниц и богомолок, которых было очень много в твоем доме. А помнишь, снились тебе сны, в которых ты летала под облаками? Ты любила всех и все вокруг себя: природу, солнце, церковь, свой дом со странницами, нищих, которым ты Представляю, как тяжело тебе после такой беззаботной жизни привыкать к новой, со своими распорядками и правилами, терпеть эту жестокую действительность, грубость и унижение, которыми ты сейчас окружена.
Катя, говорят, свекровь тебе спуску не дает, что она «заперла в клетке» тебя и не дает ни минуты покоя. Каково же тебе так, Катенька? Неужели Тихон не может заступиться за тебя, хоть раз пойти против воли своей матери?! Катя, я знаю, что муж для тебя – это опора и властелин, но разве Тихон – это тот мужчина, на которого ты можешь рассчитывать? Как ты только терпишь его мать? Ведь в этом доме даже чувства свои нельзя выражать, а то сразу услышишь: «Что ты на шею вешаешься, бесстыдница? Не с любовником прощаешься!»
Катя, расскажи-ка ты мне еще о Борисе! Я не могу поверить в то, что ты пошла на такой грех! Я ни в коем случае тебя не осуждаю. Знаю, что ты с ним тайно встречаешься и что вместе ночами гуляете. Это все, конечно, мило, но хочу тебе кое-что сказать. В городе ходят слухи, что ему нужно только наследство дяди и ради этого, мне кажется, он оставить тебя. Поэтому, милая моя Катерина, будь аккуратнее и не делай глупостей.
С нетерпением буду ждать твоего письма и пиши мне чаще. Я так по тебе скучаю! А лучше приезжай ко мне, мы с тобой так давно не виделись.
Твір Акутагави «Павутинка» має глибокий і суто філософський зміст. Це швидше притча, ніж щось інше, тому, щоб краще зрозуміти її зміст, треба мати неабиякі знання з східної філософії, зокрема, з японської. Ця новела-притча була створена автором для дітей і мала на меті розвивати в дітях високі моральні якості, виховувати в них творчі здібності, вчити дітей жити на світі.
Оповідання починається з опису прекрасного літнього ранку. Ранок – символ нових надій, пробудження і переродження людської душі. В озері, яке є символом джерела життя, очищення, початку і кінця всього сущого на землі, квітнуть священні квіти лотоси – символи духовної чистоти і святості. Берегом озера знічев”я походжає Будда – божество, символ добра, гармонії, моральний ідеал людини. Будда випадково заглядає в глибину озера, де можна побачити пекло, і його погляд падає на грішника Кандата, який покараний за страшні злочини, які він вчинив за життя. Будда ніби переглядає гріхи Кандати і раптом серед них бачить один-єдиний добрий вчинок: колись Кандата ів павучка і не наступив на нього. Цього для Будди було досить, щоб дати злочинцю шанс. Будда бере тоненьку павутинку, символ тієї нитки долі, один кінець якої знаходиться у руках долі, і опускає її в озеро. І цією павутинкою, ниточкою між раєм і пеклом, злодій міг би вибратись назовні, врятуватися від пекельних мук, але не судилося… Його власна сутність, тобто, відсутність співчуття до ближніх, до інших нещасних, не дозволила врятуватися самому та й врятувати інших. Кандата знов і вже назавжди упав у море крові, а Будда у печалі пішов собі геть.
Новела «Павутинка» стверджує ідеали добра, вчить, що треба жити в мирі з людьми і з самим собою, відповідати за свої вчинки, робити добрі справи і пам”ятати, що за всі вчинки доведеться колись відповісти, бо існує вища справедливість.
Письмо Катерине
(Эпистолярное сочинение по пьесе А.Н. Островского «Гроза»)
Здравствуй, дорогая Катерина! Давно мы друг другу не писали, а во накопилось очень много. Как тебе живется в новой семье? Ты, наверное, вспоминаешь о тех беззаботных днях, когда ты жила свободно: вставала рано утром, умывалась родниковой водой, поливала цветы, ходила с матерью в церковь; потом садилась за какую-нибудь работу и слушала странниц и богомолок, которых было очень много в твоем доме. А помнишь, снились тебе сны, в которых ты летала под облаками? Ты любила всех и все вокруг себя: природу, солнце, церковь, свой дом со странницами, нищих, которым ты Представляю, как тяжело тебе после такой беззаботной жизни привыкать к новой, со своими распорядками и правилами, терпеть эту жестокую действительность, грубость и унижение, которыми ты сейчас окружена.
Катя, говорят, свекровь тебе спуску не дает, что она «заперла в клетке» тебя и не дает ни минуты покоя. Каково же тебе так, Катенька? Неужели Тихон не может заступиться за тебя, хоть раз пойти против воли своей матери?! Катя, я знаю, что муж для тебя – это опора и властелин, но разве Тихон – это тот мужчина, на которого ты можешь рассчитывать? Как ты только терпишь его мать? Ведь в этом доме даже чувства свои нельзя выражать, а то сразу услышишь: «Что ты на шею вешаешься, бесстыдница? Не с любовником прощаешься!»
Катя, расскажи-ка ты мне еще о Борисе! Я не могу поверить в то, что ты пошла на такой грех! Я ни в коем случае тебя не осуждаю. Знаю, что ты с ним тайно встречаешься и что вместе ночами гуляете. Это все, конечно, мило, но хочу тебе кое-что сказать. В городе ходят слухи, что ему нужно только наследство дяди и ради этого, мне кажется, он оставить тебя. Поэтому, милая моя Катерина, будь аккуратнее и не делай глупостей.
С нетерпением буду ждать твоего письма и пиши мне чаще. Я так по тебе скучаю! А лучше приезжай ко мне, мы с тобой так давно не виделись.
Твоя подруга