В
Все
М
Математика
О
ОБЖ
У
Українська мова
Д
Другие предметы
Х
Химия
М
Музыка
Н
Немецкий язык
Б
Беларуская мова
Э
Экономика
Ф
Физика
Б
Биология
О
Окружающий мир
Р
Русский язык
У
Українська література
Ф
Французский язык
П
Психология
А
Алгебра
О
Обществознание
М
МХК
В
Видео-ответы
Г
География
П
Право
Г
Геометрия
А
Английский язык
И
Информатика
Қ
Қазақ тiлi
Л
Литература
И
История
ghromovrostisl22
ghromovrostisl22
16.02.2021 01:18 •  Литература

Анализ собственных поступков героя в повести «Детство»

Показать ответ
Ответ:
Flamingo2006
Flamingo2006
05.03.2022 10:12
На головному майдані черга постала ще о п'ятій годині, коли за вибіленими інеєм полями співали далекі півні та ніде не було вогнів. Тоді довкола, серед розбитих будівель, пасмами висів туман, але тепер, о сьомій ранку, розвиднілось, і він почав танути. Уздовж дороги по двоє, по троє підшиковувалися до черги ще люди, яких привабило до міста свято та базарний день.Хлопчисько стояв одразу за двома чоловіками, які гучно розмовляли між собою, але у чистім холоднім повітрі звук голосів здавався удвічі гучнішим. Хлопчисько притупцьовував на місці і дмухав на свої червоні, у саднах, руки, позираючи то на брудну, з грубої мішковини, одежу сусідів, то на довгий ряд чоловіків та жінок попереду.– Чуєш, хлопче, а ти що тут робиш так рано? - мовив чоловік за його спиною.– Це моє місце, я тут чергу зайняв,- відповів хлопчик.  – Біг би ти, хлопче, звідси та поступився своїм місцем тому, хто знається на цій справі!– Облиш хлопця, – втрутився, різко обернувшись, один із чоловіків, які стояли попереду.– Я ж жартую, – задній поклав руку на голову хлопчиська. Хлопчик похмуро скинув її. - Просто зважив: дивно це – дитина, так рано, а він не спить.– Цей хлопець знається на мистецтві, зрозуміло? – сказав захисник, його прізвище було Грігсбі. – А як тебе звуть, хлопче?– Том.– Наш Том, вже він плюне як слід, вцілить, правда, Томе?– Авжеж!Сміх покотився людською шеренгою.Попереду хтось продавав гарячу каву у тріснутих чашках. Глянувши туди, Том побачив маленьке жарке вогнище та юшку, що булькотіла в іржавій каструлі. Це була не справжня кава. її заварили з якихось ягід, зібраних на ланах за містом, та продавали по пенні за чашку зігріти шлунок, але мало хто купував – мало кому дозволяла кишеня.Том кинув погляд туди, де черга зникала за зруйнованою вибухом кам'яною стіною.– Кажуть, вона усміхається, – сказав хлопчик.– Еге ж, усміхається, – відповів Грігсбі.– Кажуть, вона зроблена з фарби та полотна.– Правильно. Саме тому і здається мені, що вона не справжня. Та, справжня, я чув, була на дошці намальована, у давню давнину.– Кажуть, їй чотириста років.– Якщо не більше. Коли вже так казати, нікому не відомо, який зараз рік.– Дві тисячі шістдесят перший!– Правильно, так кажуть, хлопче, кажуть. Брешуть. А може, трьохтисячний. Чи п'ятитисячний. Звідки нам знати! Стільки часу самісінька веремія була... І лишилися нам лише уламки...Вони човгали ногами, поволі просуваючись уперед по холоднім камінні бруківки.– Скоро ми її побачимо? – сумовито протяг Том.– Іще кілька хвилин, не більше. Вони обгородили її, повісили на чотирьох латунних стовпцях оксамитову мотузку, все як слід, щоб люди не-підходили надто близько. І затям, Томе: жодного каміння, вони заборонили жбурляти в неї камінням.  – Добре, сер.Сонце піднімалось усе вище небосхилом, несучи тепло, і чоловіки скинули з себе вимазані рядна та брудні капелюхи.– А навіщо ми усі тут зібралися? – спитав, поміркувавши, Том. – Чому ми повинні плювати?
0,0(0 оценок)
Ответ:
Ilsinu
Ilsinu
29.01.2021 03:41

Некоторых мальчиков и девочек называют копушами. Это потому, что они всё очень медленно делают – одеваются, собираются и особенно едят. Весь детский сад уже спит дневным сном, а копуша сидит за столом один-одинёшенек, на суп смотрит. Грустная, грустная картина…

У меня тоже была знакомая девочка, которая медленно и плохо ела. Она почти совсем не глотала, а только складывала всё за щёки. Поэтому щёки у неё были большие, толстые, а сама она была такая маленькая и худенькая, что её не выпускали из дома в ветреную погоду.

Когда девочка садилась за стол, на кухне начинался настоящий концерт. Мама била в барабан, папа фокусы показывал, бабушка стояла на голове, дедушка подкидывал разноцветные шарики. Но девочка всё равно очень плохо ела. Мама и папа даже послали письмо знаменитому доктору Пяткину доктор!» Но ответа что-то не было.

И вот однажды девочка так долго завтракала, что опоздала на урок и пошла в школу совсем одна. А школа была в соседнем дворе. Девочка вошла в подворотню, и тут ей навстречу попался огромный полосатый кот. Таких здоровенных котов девочка ещё никогда в жизни не видела.

– Ой, – сказала она.

– Ну и ну, – сказал кот. – Первый раз вижу такую маленькую, тощую девочку. Вы, девочка, наверное, кашу не любите?

– Ах, котик, – вздохнула девочка. – Я вообще ничего не люблю. Даже жареную картошку. Даже кукурузу! Когда я вижу тарелку с супом, мне сразу становится грустно.

– А суп с котом вы никогда не пробовали? – спросил кот.

– А это из чего? – удивилась девочка.

– Идите в школу, – усмехнулся кот. – А на обед сегодня у вас непременно будет суп с котом.

И он ушёл по своим кошачьим делам.

Девочка еле дождалась, когда кончатся уроки. Она быстро прибежала домой, вымыла руки и уселась за стол. Но бабушка поставила перед ней тарелку самого обыкновенного супа. Девочка потыкала в тарелку ложкой – никакого кота там не было. Бабушка ушла, и девочка осталась одна. Ей стало грустно.

И тут откуда ни возьмись появился тот самый кот – толстый и полосатый.

В лапах он держал мисочку.

– Ну-ка, что у вас сегодня на обед? – спросил он, налил из девочкиной тарелки себе в миску и стал есть.

Да так вкусно мурлыкал, что девочке тоже захотелось поесть супа. Вдвоём-то веселее! Ела, ела и не заметила, как всё съела.

– Как вам суп с котом? – спросил кот.

– С котом всё что угодно съесть можно! – радовалась девочка.

Но тут в кухню пришла бабушка.

– Караул! Коты! – закричала она, хотя кот был один. – В кухне незнакомые коты! Кыш! Брысь! – Она схватила веник…

Но кот уже исчез, как будто его и не было.

– А ты, оказывается, всё съела? – просияла бабушка. – Вот молодец! Только зачем ты напустила полный дом незнакомых котов? Ведь по радио передавали, что от незнакомых котов могут завестись кусачие насекомые – муравьи и комары. Да, да, так говорят по радио.

И она включила радио. А по радио передавали вот что:

– Внимание! Внимание! Говорит доктор Пяткин. Мне всё время пишут письма всякие папы и мамы доктор! Наши дети не хотят есть. Что делать?» Отвечаю. Да не кормите вы их! Выпустите на волю. Дайте им санки, лыжи, самокаты. Или ничего не давайте. Пусть просто так бегают, пока не устанут. Потом приведите их домой – и сами увидите, что будет. Пока. Доктор Пяткин.

На следующий день бабушка так и сделала. И девочка долго бегала во дворе, прыгала и кричала. Это было ужасно здорово!



0,0(0 оценок)
Популярные вопросы: Литература
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота