Анализ стиха по плану: еще в полях белеет снег, а воды уж весной шумят — бегут и будят сонный брег, бегут, и блещут, и гласят… они гласят во все концы: «весна идет, весна идет, мы молодой весны гонцы, она нас выслала вперед! весна идет, весна идет, и тихих, теплых майских дней румяный, светлый хоровод толпится весело за » план: 1.интонация 2.тема 3.что хотел нам сказать автор 4.эпитеты, олицетворения, метафоры, сравнения (если есть) 5.размер стиха 6.рифма 7.настроение 8.как автор относиться к герою.. вот я это сделала осталось те где написано "не знаю" 1.не знаю 2.приход весны 3.восхищение красой весны 4.не знаю 5.ямб 6.мужская перекрестная 7.радость 8.не знаю
Поеми "Іліада" і "Одіссея" були створені у VIII — на початку VII століття до нашої ери і відбивають світогляд, ідеал поведінки людини, її місце у природі і суспільстві. Головні герої поем — вожді (царі), що виділяються своєю хоробрістю й силою. Гомер віддає їм шану саме тому, що вони спроможні відстояти інтереси свого народу, прийняти на себе найсильніші удари супротивника.
У поемі "Іліада" зображено чимало видатних воїнів: Діомед, Аякс, Патрокл, але головну роль автор поеми відводить Ахіллу. Він — наймолодший герой поеми "Іліада", але Ахілл — найсильніший воїн греків, йому притаманні такі риси, як почуття обов'язку, хоробрість, відвага, ці риси відзначають й інших героїв поеми, але тільки Ахілл має такий бурхливий темперамент, який доповнюється бажанням відстоювати справедливість. Він справжній герой, який понад усе цінує честь. Як потоптання своєї честі Ахілл сприймає те, що Агамемнон забирає його полонянку. Тому ні автор поеми, ні греки не звинувачують його у зраді: самоусунення Ахілла сприймається як захист честі. Ахіллу властиве почуття вірності своїм друзям, смерть Патрокла змусила його повернутися у військо. У нових латах, що викував Гермес, Ахілл непереможний. У 21-й пісні розповідається про жорстоку помсту Ахілла за смерть друга. Він гонить троянців до річки Ксанф і багатьох із них гам убиває, але дванадцять юнаків він захопив живими, щоб принести їх у жертву Патроклу. У 22-й пісні зображено двобій Гектора й Ахілла, в якому останній перемагає. Бурхливий темперамент Ахілла не дає йому заспокоїтись на цьому, він прив'язує тіло Гектора до колісниці і кілька разів об'їздить Трою, але коли до нього приходить батько Гектора з проханням не знущатися над тілом сина, почуття справедливості перемагає: вражений горем старого батька, герой віддає тіло Гектора на поховання.
Тема благодарности поднята в повести А. С. Пушкина "Станционный смотритель". Трагедия отца, нежно любившего единственную дочь, предстает перед нами в этой повести. Конечно, Дуня не забыла своего отца, она любит его и чувствует свою вину перед ним, но все же то, что она уехала, оставив отца одного, оказалось для него большим ударом, настолько сильным, что он не смог его выдержать. Старый смотритель простил свою дочь, он не видит ее вины в происшедшем, он любит свою дочь настолько, что желает ей лучше умереть, чем пережить позор, который, возможно, ожидает и ее. И Дуня чувствует и благодарность, и вину перед отцом, она приезжает к нему, но уже не застает в живых. Лишь на могиле отца все ее чувства вырываются наружу. "Она легла здесь и лежала долго".