Не раз мені доводилося чути від дорослих, як важливо знайти своє місце в житті. тоді я над цим не замислювався, бо знав, що моє місце в моїй родині, в школі, серед друзів. і тільки зараз зрозумів, наскільки це важливо — обрати свій вірний шлях, який пов'язаний ще і з професією! ким бути? це питання стоїть перед кожним випускником, який сьогодні закінчує школу. мені б хотілося бути провідником. свідомий це крок чи ні? так, свідомий. і передусім він пов'язаний із бажанням робити людям добро, оберігати їхній спокій. це є честю і гідністю кожного чоловіка. хоч лицарство давно в минулому, але справжні чоловіки не перевелися. я знаю багато своїх однолітків, які сильні, загартовані, міцні і дужі. вони готові до життя. яке воно буде? спокійне чи бурхливе, щасливе, чи нещасне? це залежить від багатьох обставин і людей. професія провідника — одна з найцікавіших на землі. можна мандрувати по країні, спати у потязі під монотонний шум коліс. професіоналізм і людяність — це дві головні ознаки моєї майбутньої професії.
Какая интересная сказка « теплый хлеб », написанная замечательным писателем к. г. паустовским! ее главный герой филька — совершенно живой мальчишка, каких полным-полно у нас во дворе и в классе. сначала поведение фильки вызывает лишь негодование и возмущение: он грубый, злой, да еще и обидчивый. за свои грубые слова и жестокий поступок и филька поплатился жестоко, и накликал злую стужу на деревню. испугался мальчик, увидев, что натворил, да поздно. не плакать нужно, дрожать под бабкиным тулупом, а решать, как беду исправить. и филька решает. он меняется прямо на глазах, становится покладистым и даже дружелюбным. конечно, ему ведь предстоит важное и непростое дело: уговорить с рассвета выйти с ломами и пешнями на лютый мороз, чтобы пробить лед у мельничного колеса. мы с сочувствием наблюдаем, как присмиревший от важности минуты филька идет мириться к раненому коню. а когда конь мотает головой, не желая брать хлеб у обидчика, хочется сказать ему: «посмотри, филька ведь стал совсем другим! » но конь тоже видит это и берет хлеб, и просто здорово, что они наконец помирились!
