Анализ стихотворения "Нежность" по плану
1. тема стих-я
2. какое настроение передаётся с какой целью
3. мотив стих-я
4. Лирический герой основные образы стих-я
5. изобразительные средства
6. размер, рифма
7. собственная оценка стих-я​

Головний герой оповідання — білий кінь Шептало, який працює на одному з господарств, виконуючи разом з іншими кіньми важку й обридлу щоденну роботу, і терпляче зносить удари батогом від конюха Степана та хлопця-підпаска. Шептало згадує, як колись його, молодого й гордого, «зломили», осідлали люди, примусивши працювати на себе. 
Колись давно природний розум підказав йому, що треба лише вдавати «покірного і роботящого» і що «розумніше до часу прикинутися скореним, лишившись у душі вільним, аніж бути скореним насправжки»

І ось одного разу, обурений брутальністю конюха і підпаска, Шептало «як ніколи досі, відчув свою неволю» і вирвався з чіпких рук хлопця. До пізньої ночі  бігав кінь по лугах і яругах, насолоджуючись волею, яка «пахла живою вільгістю, міцним настоєм лугових трав і молодого сіна». Ще ніколи не бігалось йому так легко. Стомившись, він упав на спину і качався по м’який траві, подався до річки — попив води і скупався. Стоячи у воді, він «побачив у водянім дзеркалі себе — незвично білого, аж до щему в очах». Гірка правда відкрилася Шепталові. Це тепер, змивши із себе пил і бруд, він знову став білим красенем, а там, у стайні, був «бруднувато-сірим, попелястим» і звичайним, як усі.  
Білий кінь Шептало — це алегорія. У цьому образі автор зображує непересічну людину, яка не хоче приймати рабську долю, бути «як усі», опирається «сірій» буденності, але зазнає поразки у цій боротьбі. Письменник хотів показати, як під впливом повсякденного життя і суспільних умов яскрава, але слабка людська особистість втрачає, індивідуальність, зраджує свої мрії, пристосовується до оточення.  Вона усе життя перебуває у стані внутрішнього роздвоєння, суперечки між розумом і серцем. Це якнайкраще доводять останні рядки оповідання. Білий кінь, повернувшись додому, не зміг потрапити на подвір’я, що для нього вже було зачинене, і тоді він «скільки зміг, просунув голову між двох жердин та й собі задрімав…»

Название произведения: "Фонтан"

Автор: Ф. Тютчев

Род: лирика

Вид: философская

Тема: рассказ о фонтане, который автор сравнивает с человеком и его мыслями.

Идея: каждый человек знает, что его ожидает падение, но все равно всегда стремится ввысь.

Художественные средства:

Эпитеты: фонтан сияющий, влажный дым, высоты заветной, пылью огнецветной, водомет неистощимый, закон непостижимый, длань незримо-роковая, луч упорный.

Неологизм: огнецветной.

Метафоры: облаком живым, лучом поднявшись.

Анафора: О смертной мысли водомет, / О водомет неистощимый!

Риторические вопросы: Какой закон тебя метет?

Риторические восклицания: Как жадно к небу рвешься ты! О водомет неистощимый!