Анкета головного героя повісті-казки Марини Павленко «Русалонька із 7-Б, або Прокляття роду Кулаківських» Софійка
1. Знайомство з героєм (хто така? звідки? якого роду? Чим займається?).
2. Вказати, що цей персонаж головний.
3. Чи є прототип? (прототип – реально існуюча особа, з якої автор
«списав» героя свого літературного твору)
4. Портрет героя (зовнішність; які риси зовнішності свідчать про
внутрішній світ героя. Нариклад, допитливі очі свідчать про глибокий
розум).
5. Характер персонажа (які риси вам сподобалися, що видалося
негативним у діях чи вчинках).
6. Соціальне значення героя.
7. Проблеми, які порушує автор через цей образ, їх актуальність.
8. Психологія характеру (духовне багатство, моральна краса чи
потворність).
9. Місце і роль персонажа в сюжеті. Як пов'язаний з іншими героями?
10.Мова як засіб самовираження героя.
11.Ставлення до нього автора й інших дійових осіб. 12.Моє сприйняття героя, над чим змусив замислитись.
Объяснение:
ЖІНОЧІ ОБРАЗИ. У романі «Айвенго» В. Скотт відтворює англійську дійсність часів середньовіччя, часів лицарських турнірів і подвигів на честь прекрасних дам. Проте частіше мужнім воїнам доводилося боротися не за честь жінок, а за гроші та владу. Один із героїв-злодіїв, де Брасі, звертаючись до Ровени, говорить: «Невже ти не знаєш, що честолюбство й користь породжують не менші ревнощі, ніж кохання». У XII ст. (події саме цього періоду зображені в романі) політична ситуація в країні ускладнилася міжусобною ворожнечею англосакських і норманських феодалів, та боротьбою кріпаків проти цих двох ворожих таборів. Чоловіки сперечалися, боролися, але весь цей час їх підтримували вірні подруги. Жінки, зображені В. Скоттом, мають різні характери, різні уподобання, проте всіх їх об’єднує надзвичайна духовна сила і вроджена шляхетність.
Ровена походить із давнього аристократичного роду, проте поведінка її не така вже типова для жінок того часу. Письменник неодноразово звертає увагу читача на красу цієї дівчини: вона висока на зріст, має білосніжну шкіру, благородні обриси голови й обличчя. Особливо вражають очі Ровени — очі справжньої жінки, справжньої королеви краси: «Здавалось, очі ці були здатні як запалювати, так і заспокоювати, як наказувати, так і вмовляти…».
Ровена демократична, оскільки звикла керуватися своїм серцем, а не примхами оточуючих чоловіків. Уже у першому епізоді, коли ми знайомимося з героїнею, можна переконатися у справедливості цієї думки.
Ровена виходить назустріч гостям, незважаючи на здивування та невдоволення Седріка. Це був виклик, породжений таємницею, яку вона приховувала в серці. Подорожні прибули з Палестини. А Ровена чекала новин з цієї країни, бо туди поїхав її коханий Айвенго. Ровена не менш смілива, ніж її обранець Айвенго. Ровена захищає коханого, хоча й не знає, чи залишився він живим. Так само сміливо поводить вона себе, опинившись у полоні розбійників. Хоча, з іншого боку, вона впливає на свого ворога де Бефа не сміливими вчинками, а жіночою слабкістю й сльозами. На мій погляд, образ Ровени надто ідеалізований — її вчинки можна передбачити, а тому набагато цікавішим є образ вродливої єврейки Ребеки.
Протягом усього роману автор підкреслює, що Ребека ані красою, ані благородством, ані шляхетністю не поступається представницям найславніших норманських та англосаксоньких родів: «І хоча погордливі дами, які сиділи на верхній галереї, із ненавистю дивилися на чарівну єврейку, потай вони заздрили її красі та багатству». На відміну від цих аристократичних красунь, Ровена не тільки шляхетна, а в першу чергу, добра. Саме вона врятувала Айвенго від неминучої смерті, коли його було поранено на лицарському турнірі.
Ребека — це справжній лицар, хоча й жіночої статі. Згадаємо, приміром, її слова, звернені до злодія Буагільбера: «Перед тобою стояв вибір: пролити кров невинної жінки або ризикнути своїми земними вигодами й надіями». Сама Ребека зробила правильний вибір: ми можемо припустити, що вона була закохана в Айвенго, але, шануючи його почуття до Ровени, відмовилася від будь-яких зазіхань. На захисті Ребеки були сила волі, гострий розум, а до того ж їй вже доводилося боротися із небезпекою. Дівчина розуміла, що насправді загрожувало їй та представникам її народу. Можливо, саме тому вона обрала у житті шлях небезпечний, вирішивши присвятити себе служінню людям.
У передмові автор наголошує на тому, що сюжетна лінія Ребека — Айвенго була введена їм навмисно. Головним своїм завданням він вважав довести читачеві, що справжня доброчесність не завжди винагороджується.
Кожен з нас повинен навчитися стримувати свої бажання й пристраст за життям доводить, що самозречення та пожертва своїми пристрастями заради обов’язку рідко бувають винагороджені і що внутрішнє усвідомлення виконаних обов’язків дає людині істинну винагороду — душевний спокій, який ніхто не може ані відібрати, ані дати».
З цією ж метою В. Скотт виводить інший жіночий образ — образ старої Ульріки. Колись вона була вільною і щасливою, але Це тривало недовго. Замок її батьків захопили норманці. Вони вбили батька й братів Ульріки, а її саму зробили коханкою, рабою своїх пристрастей. Минув час — і Ульріка поступово звикла до свого рабського становища. Ставши свідком визволення родового замку Торки- ля Вольфгангера військом Робін Гуда, вона вирішила помститися за роки свого приниження. Жінки, зображені В. Скоттом у романі «Айвенго», викликають повагу й шанування — вони прекрасні, вони сміливі й сильні духом.
Произведение Льва Николаевича Толстокого «Детство» написано от первого лица. Автор написал его в жанре автобиографической повести. По сути, это автобиография, в которой замечательным языком и авторским стилем Льву Толстому удалось нарисовать картину своих детских лет, причем, в больших подробностях.
Повесть "Детство" - это часть известной трилогии Льва Толстого "Детство. Отрочество. Юность". Направление повести – реализм, ведь все основные события основываются на фактах из жизни писателя. В повести описывается жизнь дворянской семьи, ее нравы, даже бытовые зарисовки передают действительную обстановку, характерную для сословия в начале XIX века
Главный герой повести, Николенька, который был из семьи дворян. Он был очень умен, чувствителен и учеба для него казалась очень, скучна. Ему не мешало оставаться добрым даже то, что он вспыльчив и что чрезмерная чувствительность приводила его к ошибкам. Он старался подражать своим сверстникам даже несмотря на то, что его легко было сбить с пути.
Мать главного героя оказывала очень сильное влияние. И автор показывает нам как доброе материнское сердце, сделало Николеньку таким чувствительным и чутким мальчиком.
Отец мальчика был строгий мужчиной, но не смотря на это отец для него был авторитетом и он очень сильно его любил.
В этом произведении автор пытается донести до читателя, что окружающий мир может влиять на нас и на формирование личности. Любое событие, происходящее в жизни Николеньки, выстраивалось в четкую картину, которая отразилась на формировании его сознания. В этом произведении Толстой показывает, как маленький, казалось бы, незначительный эпизод жизни может привести к поступкам, которые в дальнейшем решат судьбу человека.
Мораль данной повести такова, что нельзя пренебрегать воспитанием подрастающего поколения. Все что вкладывается в ребенка с детства, очень важно, ведь мировоззрение человека формируется с самого раннего возраста. Данная повесть говорит нам о том, что роль семьи в жизни общества переоценивать не стоит. И то, каким вырастет человек в первую очередь, зависит от его родных, которые должны направить его на правильный путь.
Из героев, кроме Николеньки мне понравился — учитель Николеньки, который очень добрый и заботливый человек, и желает для Николеньки только лучшего.
Данное произведение понравилось тем, что она учит ценить свою семью, свой дом и быть внимательней ко всему, что нас окружает. Быть рядом с людьми, которых мы любим, учиться на ошибках, чтобы делать жизнь своих близких лучше с каждым днем.
И что каждый должен заниматься принимать участие в воспитании детей, быть внимательным к их нуждам, ведь это наше общее будущее.
Сами же дети должны извлечь нравственные уроки: любить и уважать родных, думать своей головой, а не повторять чужие ошибки. Нужно ценить себя, не унижаясь перед другими детьми и не пытаясь завоевать их дружбу, если сами они относятся к вам надменно. Также ребенок должен научиться объективно, оценивать мир вокруг и людей, не позволяя первым и неверным впечатлениям затмить доводы разума.
Объяснение: