Анна ахматова вот она, плодоносная осень! поздновато ее . а пятнадцать блаженнейших весен я подняться не смела с земли. я так близко ее разглядела, к ней припала, ее обняла, а она в обреченное тело силу тайную тайно лила. анализ
Это произведение искусства было написано Васнецовым в 1889 году В настоящее время картина вывешена в Третьяковской галереи. Иван-Царевич и его спутница бегством на сером волке.
Сюжет картины подчёркивает тему сказки и фантазии народного русского творчества. Это и таинственные деревья, дремучий лес, серый волк, который несёт на своей спине сказочных героев. Тем самым Васнецов пытается уйти от реального и настоящего, погружая зрителя в далёкое и неведомое сказочное
В центре картины изображены стразу три героя сказки. Иван Царевич, одетый в роскошное королевское платье с встревоженным и угрюмым взглядом, устремлённым в глубину леса.
Елена Прекрасная в объятиях Ивана Царевича. Она напугана и одновременно покорна, преклонила свою голову ему на грудь и полностью доверилась Ивану. И, наконец, огромный и сильный серый друг Ивана – волк, который уносит от неминуемой погони своих наездников. Всё его тело напряжено, лапы вытянуты, уши прижаты, что подчёркивает всё движение волка устремлённое куда-то вперёд. Он уже устал от продолжительной скачки и едва удерживается на ногах своих друзей. Главные герои окружены дремучим лесом, который своими ветвями старается уцепить, и помешать путникам скрыться от погони.
Одновременно это передаёт зрителю опасность, нависшую над Иваном Царевичем и его избранной спутницей. Задний план картины не оставлен автором без внимания. Там виднеются стволы больших и вековых деревьев. Их ветви переплелись и едва могут пропускать солнечный свет.
Справа картины автор изобразил корявое, но цветущее дерево, а впереди топкое болото с цветущими кувшинками. Что может означать символ зарождения чего-то светлого, замечательного и надежду на лучший исход.
Висловіть у ньому свої почуття з приводу історії її кохання. Коментарі Зображуючи трагедію війни, яка руйнує людські долі, молодість, майбутнє, письменник разом із тим поетизує кохання, показує еволюцію цього почуття в образах головних героїв твору. Коли розпочалася війна, для Івана більш важливим був захист рідної Батьківщини, а не особисте життя. Але зустрівши на своєму шляху Джулію, він починає відчувати багатство людського життя в коханні. Терешка важко йде до свого щастя. Спочатку його охоплює жах, що дівчина може виказати його. Цей жах, який навіть переходить у злобу («не стримавши напруження й гніву, ляснув її по щоці»), злоба межує з байдужістю («біс із ним, з цим дівчиськом») й прикрістю («що не міг кинути чи прогнати її й піти самому»). Але поступово в героя виникає почуття жалю («вона виглядала мокрою, утомленим птахом, безглуздо закинутою в цю ущелину») і приязні до дівчини, коли Джулія витягла з його п’яти колючку («Гаразд… Ходімо»). Згодом Іван відчуває до дівчини дружню турботу («Іван уперся ногою й подав їй руку») і радість від усвідомлення того, що не один («І тоді, певно, уперше, його пройняла тиха радість від того, що перед грізною невідомістю гір він не самотній і поруч є людина»). А надалі він відчуває острах втратити її («Іван боявся тепер утратити свою супутницю»; «Колишнє прагнення кинути її тепер злякало Івана, і він, важко стукаючи колодками, поліз до перевалу»). Досліджуючи таїни людської душі, письменник фіксує увагу на виразі очей героїв, їхніх жестах, що свідчать про виникнення порозуміння й симпатії, хоча вони не кажуть при цьому жодного слова про кохання. Через напружені сюжетні колізії автор підводить нас до думки про те, що полон не зламав героя духовно. Іван керується законами людської совісті. Саме тому він відчуває велику потребу в Джулії (не менше, аніж вона в ньому), бо дівчина здатна укріпити в ньому почуття людяності, яке намагалися витравити у в’язнів фашисти. Тема самовідданого й зворушливого кохання, що спалахнуло в тяжкий час війни, — одна з центральних у творчості В. Бикова. Краса слова. Художній стиль В. Бикова відзначається лаконізмом і стриманістю виражальних засобів. Сувора правда війни потребувала цілковитої конкретності, реалістичності деталей і ситуацій, але разом із тим дія повісті відбувається на лоні прекрасної природи Альп. Мандруючи альпійськими луками й узвишшями, герої ніби набираються
Это произведение искусства было написано Васнецовым в 1889 году В настоящее время картина вывешена в Третьяковской галереи. Иван-Царевич и его спутница бегством на сером волке.
Сюжет картины подчёркивает тему сказки и фантазии народного русского творчества. Это и таинственные деревья, дремучий лес, серый волк, который несёт на своей спине сказочных героев. Тем самым Васнецов пытается уйти от реального и настоящего, погружая зрителя в далёкое и неведомое сказочное
В центре картины изображены стразу три героя сказки. Иван Царевич, одетый в роскошное королевское платье с встревоженным и угрюмым взглядом, устремлённым в глубину леса.
Елена Прекрасная в объятиях Ивана Царевича. Она напугана и одновременно покорна, преклонила свою голову ему на грудь и полностью доверилась Ивану. И, наконец, огромный и сильный серый друг Ивана – волк, который уносит от неминуемой погони своих наездников. Всё его тело напряжено, лапы вытянуты, уши прижаты, что подчёркивает всё движение волка устремлённое куда-то вперёд. Он уже устал от продолжительной скачки и едва удерживается на ногах своих друзей. Главные герои окружены дремучим лесом, который своими ветвями старается уцепить, и помешать путникам скрыться от погони.
Одновременно это передаёт зрителю опасность, нависшую над Иваном Царевичем и его избранной спутницей. Задний план картины не оставлен автором без внимания. Там виднеются стволы больших и вековых деревьев. Их ветви переплелись и едва могут пропускать солнечный свет.
Справа картины автор изобразил корявое, но цветущее дерево, а впереди топкое болото с цветущими кувшинками. Что может означать символ зарождения чего-то светлого, замечательного и надежду на лучший исход.
Висловіть у ньому свої почуття з приводу історії її кохання. Коментарі Зображуючи трагедію війни, яка руйнує людські долі, молодість, майбутнє, письменник разом із тим поетизує кохання, показує еволюцію цього почуття в образах головних героїв твору. Коли розпочалася війна, для Івана більш важливим був захист рідної Батьківщини, а не особисте життя. Але зустрівши на своєму шляху Джулію, він починає відчувати багатство людського життя в коханні. Терешка важко йде до свого щастя. Спочатку його охоплює жах, що дівчина може виказати його. Цей жах, який навіть переходить у злобу («не стримавши напруження й гніву, ляснув її по щоці»), злоба межує з байдужістю («біс із ним, з цим дівчиськом») й прикрістю («що не міг кинути чи прогнати її й піти самому»). Але поступово в героя виникає почуття жалю («вона виглядала мокрою, утомленим птахом, безглуздо закинутою в цю ущелину») і приязні до дівчини, коли Джулія витягла з його п’яти колючку («Гаразд… Ходімо»). Згодом Іван відчуває до дівчини дружню турботу («Іван уперся ногою й подав їй руку») і радість від усвідомлення того, що не один («І тоді, певно, уперше, його пройняла тиха радість від того, що перед грізною невідомістю гір він не самотній і поруч є людина»). А надалі він відчуває острах втратити її («Іван боявся тепер утратити свою супутницю»; «Колишнє прагнення кинути її тепер злякало Івана, і він, важко стукаючи колодками, поліз до перевалу»). Досліджуючи таїни людської душі, письменник фіксує увагу на виразі очей героїв, їхніх жестах, що свідчать про виникнення порозуміння й симпатії, хоча вони не кажуть при цьому жодного слова про кохання. Через напружені сюжетні колізії автор підводить нас до думки про те, що полон не зламав героя духовно. Іван керується законами людської совісті. Саме тому він відчуває велику потребу в Джулії (не менше, аніж вона в ньому), бо дівчина здатна укріпити в ньому почуття людяності, яке намагалися витравити у в’язнів фашисти. Тема самовідданого й зворушливого кохання, що спалахнуло в тяжкий час війни, — одна з центральних у творчості В. Бикова. Краса слова. Художній стиль В. Бикова відзначається лаконізмом і стриманістю виражальних засобів. Сувора правда війни потребувала цілковитої конкретності, реалістичності деталей і ситуацій, але разом із тим дія повісті відбувається на лоні прекрасної природи Альп. Мандруючи альпійськими луками й узвишшями, герої ніби набираються