Чиж i ЩигликЧиж, вилетiвши на волю, зустрiвся з давнiм своїм приятелем Щиглем, i той спитав його: — Як ти, мiй друже, звiльнився? Розкажи менi! — Дивом,— вiдповiв полонянин. — Багатий турок приїхав посланником у наше мiсто i, прогулюючись задля цiкавостi по торговицi, зайшов у наш пташиний ряд, де нас бiля чотирьохсот висiло в клiтках одного господаря. Турок довго дивився зi спiвчуттям, як ми одне перед одним виспiвували, i спитав нарештi: — А скiльки хочеш грошей за всiх? — Двадцять п'ять карбованцiв, — вiдповiв той. Турок, не кажучи й слова, заплатив грошi, звелiв подавати собi по клiтцi й випускав нас на волю, тiшачись i задоволено позираючи, як ми розлiталися. — А що ж тебе, — спитав товариш, — замануло в неволю? — Солодкий харч та гарна клiтка, — вiдповiв щасливець, — але тепер, доки житиму, дякуватиму Боговi такою пiсенькою:Краще вже сухар з водою, Анiж цукор iз бiдою.С и л а. Хто не любить клопоту, мусить навчитися жити просто й убого.
Человек-царь природы!Под этим выражением мы понимаем.что человек всесилен.он покоряет горные вершины.В глубинах мирового океана проложены трубы газопроводов.Стоят датчики .которые отслеживают движение подводных лодок.Иследовательские корабли изучают обитателей морей и океанов.В космосе летают спутники.которые следят за погодой.обеспечивают связь.Люди проводят на орбите многие месяцы. проводят эксперименты. На поверхности земли нет ни одного "белого пятна".Человек изобрел мощные машины.скоростные поезда.Научился лечить болезни.которые в средние века уносили милионы жизней. "Приручил"атом.почувствовал свою "силу и величие".Как же ему подвластно всё. но случилось наводнение или засуха.или землетрясения и человек оказывается маленькой частью природы.
— Як ти, мiй друже, звiльнився? Розкажи менi!
— Дивом,— вiдповiв полонянин. — Багатий турок приїхав посланником у наше мiсто i, прогулюючись задля цiкавостi по торговицi, зайшов у наш пташиний ряд, де нас бiля чотирьохсот висiло в клiтках одного господаря. Турок довго дивився зi спiвчуттям, як ми одне перед одним виспiвували, i спитав нарештi:
— А скiльки хочеш грошей за всiх?
— Двадцять п'ять карбованцiв, — вiдповiв той.
Турок, не кажучи й слова, заплатив грошi, звелiв подавати собi по клiтцi й випускав нас на волю, тiшачись i задоволено позираючи, як ми розлiталися.
— А що ж тебе, — спитав товариш, — замануло в неволю?
— Солодкий харч та гарна клiтка, — вiдповiв щасливець, — але тепер, доки житиму, дякуватиму Боговi такою пiсенькою:Краще вже сухар з водою,
Анiж цукор iз бiдою.С и л а.
Хто не любить клопоту, мусить навчитися жити просто й убого.