Аллитерации придают особую выразительность стихотворениям. Примеры аллитерации у М.Ю.Лермонтова: - в стихотворении "Ветка Палестины" в первой строфе повторяется "л" с целью сделать описание более мягким и мелодичным, льющимся; - в стихотворении "Молитва" повторяются группы согласных в словах "пред, образом, благодарностью, странника, безродного, вручить, заступнице" и других. Это придает твердость, убедительность тексту.
Метафоры: - в стихотворении "Арфа" - "я буду только звук в твоих устах, лишь тень в воображении твоём"; - в стихотворении "Смерть" - развернутая метафора "пора туда, где будущего нет, ни ни вечности, ни лет, где нет ни ожиданий, ни страстей , ни горьких слёз, ни славы, ни честей" .
У Софі з’явилася звичка надягати кожен тільки-но закінчений капелюшок на болванку, так що це виглядало майже як голова без тіла, а потім для розваги розповідати капелюшку, яке тіло буде колись під ним. Софі трохи лестила капелюшкам, адже покупцям теж доводиться лестити.
«У вас такий загадковий вигляд», — зверталася вона до капелюшка, повністю затягнутого вуаллю з ледь помітними блискітками. Кремовому капелюшку з трояндами під широкими крисами вона казала: «Ви вийдете заміж за справжнього багатія!» А ядучо-зелений солом’яний капелюшок із загнутим зеленим пером запевняла: «Ви виглядаєте юною, немов весняний листочок». Рожевим чепчикам Софі говорила, що вони чарівні, а модним капелюшкам, прикрашеним оксамитом, — що вони вигадливі. Що ж до чепчика, отороченого печеричними стрічками, то йому Софі сказала: «У тебе золоте серце, і одного разу хтось можновладний це помітить — і закохається в тебе!» Річ у тім, що вона жаліла цей чепчик, надто вже недоладним він виглядав.
- в стихотворении "Ветка Палестины" в первой строфе повторяется "л" с целью сделать описание более мягким и мелодичным, льющимся;
- в стихотворении "Молитва" повторяются группы согласных в словах "пред, образом, благодарностью, странника, безродного, вручить, заступнице" и других. Это придает твердость, убедительность тексту.
Метафоры:
- в стихотворении "Арфа" - "я буду только звук в твоих устах, лишь тень в воображении твоём";
- в стихотворении "Смерть" - развернутая метафора "пора туда, где будущего нет, ни ни вечности, ни лет, где нет ни ожиданий, ни страстей , ни горьких слёз, ни славы, ни честей" .
Відповідь:
У Софі з’явилася звичка надягати кожен тільки-но закінчений капелюшок на болванку, так що це виглядало майже як голова без тіла, а потім для розваги розповідати капелюшку, яке тіло буде колись під ним. Софі трохи лестила капелюшкам, адже покупцям теж доводиться лестити.
«У вас такий загадковий вигляд», — зверталася вона до капелюшка, повністю затягнутого вуаллю з ледь помітними блискітками. Кремовому капелюшку з трояндами під широкими крисами вона казала: «Ви вийдете заміж за справжнього багатія!» А ядучо-зелений солом’яний капелюшок із загнутим зеленим пером запевняла: «Ви виглядаєте юною, немов весняний листочок». Рожевим чепчикам Софі говорила, що вони чарівні, а модним капелюшкам, прикрашеним оксамитом, — що вони вигадливі. Що ж до чепчика, отороченого печеричними стрічками, то йому Софі сказала: «У тебе золоте серце, і одного разу хтось можновладний це помітить — і закохається в тебе!» Річ у тім, що вона жаліла цей чепчик, надто вже недоладним він виглядав.
Пояснення: