Б. Шоу. “Пігмаліон”
1.»Пігмаліон»-це :а)філософська драма; б)соціально-побутова; в)
інтелектуальна.
2. Зустріч квіткарки Елізи і професора Генрі Хігінса (Гіггінса) відбувається
біля...
а) крамниці; б) аптеки;
в) церкви; г) вокзалу.
3. Генрі Хігінс (Гіггінс) – професор англійської…
а) морфології; б) фонетики;
в) стилістики; г) орфоепії.
4. Фредді у пошуках таксі...
а) падає у калюжу перед дівчиною-
квіткаркою;
б) вибиває кошик із квітами у дівчини;
в) пропонує великі кошти чоловіку у
кабріолеті;
г) свариться із чергою людей.
5. До кого звернена ця репліка: "Яке в нього право втручатися в мої діла?"
а) Фредді; б) Хігінса;
в) батька Елізи; г) Пікерінга ?
6. У чому особливість капелюха Елізи, коли вона з'явилася вперше у
професора?
а) Мав діру на дірі; б) був яскраво-червоного кольору;
в) оздоблений страусячими пір'їнами; г) мав зав'язки-стрічки.
7. Мета візиту Елізи до Хігінса (Гіггінса) -
а) брати уроки; б) влаштуватися покоївкою;
в) віддати борг; г) продовжити знайомство.
8. Сенс парі професора і Пікерінга полягало в тому , що Хігінс (Гіггінс) за кілька
місяців зробить з неосвіченої квіткарки ...
а) продавчиню елітного магазину; б) вишукану наречену ;
в)справжню герцогиню; г) вправну покоївку.
9. Головній героїні властиві такі риси характеру...
а) впертість, грубість, покірність; б) почуття власної гідності, рішучість,
прагматичність; в) ніжність, слабкодухість, почуття
провини; г) педантичність, витривалість, цілеспрямованість.
10. Що найбільше захоплювало професора Хгінса (Гіггінса)?
а) Майбутня доля Елізи; б) результат експерименту;
в) дивна поведінка Елізи; г) зміни у вимові Елізи.
11.Чому Еліза має таке вбрання?
а) взяли на прокат для відвідування дня
народження мами професора;
б) придбали для званого вечора у
посольстві;
в) одягла для фотосесії у театрі; г) намагалася украсти в елітній
крамниці.
12. П'єса Б.Шоу «Пігмаліон» закінчується …
а) відкритим фіналом; б) остаточним розривом Елізи і
професора;
в) весіллям Фредді та Елізи; г) виграним парі у Пікерінга і весіллям з
Елізою.
А. рассказывает гостящим у него ветеринарному врачу Ивану Иванычу Чимше-Гималайскому и учителю гимназии Буркину сначала историю своей красивой горничной Пелагеи, которая была влюблена в повара, пьяницу и буйного нрава, а; затем и о собственной любви — к жене товарища председателя окружного суда Лугановича Анне Алексеевне. Познакомившись с ними, он становится частым гостем в их доме, другом семьи. Он бывает с Анной Алексеевной в театре, подолгу беседует с нею. А. чувствует себя несчастным. Он много думает об Анне Алексеевне, стардясь «понять тайну молодой, красивой, умной женщины, которая выходит за неинтересного человека, почти за старика...». Герой скрывает свое чувство, опасаясь и не желая оборвать «счастливое течение жизни ее мужа, детей, всего этого дома, где меня так любили и где мне так верили». А. догадывается о ее ответном чувстве к нему, но они не признаются друг другу («Мы боялись всего, что могло бы открыть нашу тайну нам же самим»). Ни А., ни его возлюбленная не видят перспективы для иных, нежели просто дружеские, отно-шений, и потому с годами между ними ничего не меняется, хотя герой чувствует, что она близка ему и им нельзя друг без друга.
Название стихотворения: "Я знаю, никакой моей вины"
Автор: А. Твардовский
Род: лирика
Вид: гражданская
Тема: размышление лирического героя о памяти тех, кто пал на войне.
Идея: мы должны хранить воспоминания о тех, кому было не суждено вернуться домой.
Проблемы: проблема войны, памяти.
Повторы: Речь не о том, но все же, все же, все же...
Анафора: В том, что другие не пришли с войны,
В том, что они — кто старше, кто моложе
В своем небольшом стихотворении, состоящим всего из 6 строк, автор сумел передать и боль утраты, и личные переживания, и трагедию всего народа в целом. С художественных средств Твардовский передает то чувство раскаяния, которое так его мучает. Сначала автор отрицает свою вину: "Я знаю, никакой моей вины / В том, что другие не пришли с войны". Он осознает, что сделал все возможное, и вернуть побратимов уже нельзя. Такова судьба, которую не изменить. Но все-таки Твардовский переживает о том, что "...их мог, но не сумел сберечь". Он чувствует ответственность перед другими, что характеризует его как человека чувственного, сострадательного и совестливого.