В своей биографической зарисовке "Как я стал писателем" И. Шмелев прослеживает самое начало творческого пути. Тут и несомненный детский дар тонко чувствовать мир, запоминая запахи, звуки, эмоции. И словоохотливость, когда с малых лет хочется поведать о своем мироощущении. В школьные годы пришло умение рассуждать, сплетать происходящее с мыслями великих поэтов, писателей, философов. Он искал сходства и отличия в своих взглядах. Талантливые педагоги - одна из важнейших ступеней в рождении творческого человека. Шмелеву повезло с учителем литературы. Итогом юношеского творческого пути стало желание поделиться с миром своим взглядом, своими чувствами.
Рассказ заканчивается переосмыслением своего будущего. Юноша понимает, что созревший в нем дар должен расти, превращаясь в талант, умеющий донести людям красоту слова и мира.
Герой становится "другим" - теперь он источник, проводник, рупор прекрасного. Он родился как писатель, как человек, осознавший свой жизненный путь и сделавший на нем первый шаг.
Аліса – семирічна дівчинка, якій наснилися пригоди в підземній Країні чудес і Задзеркаллі, де вона зустрілася з різноманітними казковими і фантастичними персонажами, що живуть по своїй особливій логіці і весь час спантеличують розумну юну вікторіанку. Будучи втіленням всіх дитячих вікторіанських чеснот: чемності, привітності, скромності, стриманості, серйозності, відчуття власної гідності, Аліса одночасно зберігає в собі ту безпосередність і душевну відвертість. Світ нонсенсу, куди потрапляє Аліса, часто дратує її, дивні персонажі, з якими вона зустрічається, як правило, прискіпливі, дратівливі і образливі, проте їй вистачає здорового глузду, щоб примиритися з ситуацією, зуміти перевести розмову на іншу тему, дивуючись дивацтву світу, що відкривається перед нею, одночасно приймати його таким, як він є. Адже незважаючи на всю його дивність і уявну нез’ясовність, у світі Чудес і Задзеркалля царює своя бездоганна логіка.
Це світ, де все розуміється буквально, де метафора позбавляється свого переносного значення, внаслідок чого каламбур таким навіть не відчувається, де парадокс виявляється результатом бездоганної логічної побудови. У забавних же пародійних віршах, що рясно зустрічаються в тексті, в знайомих за оригіналом логічних і граматичних зв’язках раптом виявляються зовсім інші, а то й просто безглузді слова
В своей биографической зарисовке "Как я стал писателем" И. Шмелев прослеживает самое начало творческого пути. Тут и несомненный детский дар тонко чувствовать мир, запоминая запахи, звуки, эмоции. И словоохотливость, когда с малых лет хочется поведать о своем мироощущении. В школьные годы пришло умение рассуждать, сплетать происходящее с мыслями великих поэтов, писателей, философов. Он искал сходства и отличия в своих взглядах. Талантливые педагоги - одна из важнейших ступеней в рождении творческого человека. Шмелеву повезло с учителем литературы. Итогом юношеского творческого пути стало желание поделиться с миром своим взглядом, своими чувствами.
Рассказ заканчивается переосмыслением своего будущего. Юноша понимает, что созревший в нем дар должен расти, превращаясь в талант, умеющий донести людям красоту слова и мира.
Герой становится "другим" - теперь он источник, проводник, рупор прекрасного. Он родился как писатель, как человек, осознавший свой жизненный путь и сделавший на нем первый шаг.
Объяснение:
спиши то что считаешь нужным
“Аліса в країні чудес” характеристика Аліси
Аліса – семирічна дівчинка, якій наснилися пригоди в підземній Країні чудес і Задзеркаллі, де вона зустрілася з різноманітними казковими і фантастичними персонажами, що живуть по своїй особливій логіці і весь час спантеличують розумну юну вікторіанку. Будучи втіленням всіх дитячих вікторіанських чеснот: чемності, привітності, скромності, стриманості, серйозності, відчуття власної гідності, Аліса одночасно зберігає в собі ту безпосередність і душевну відвертість. Світ нонсенсу, куди потрапляє Аліса, часто дратує її, дивні персонажі, з якими вона зустрічається, як правило, прискіпливі, дратівливі і образливі, проте їй вистачає здорового глузду, щоб примиритися з ситуацією, зуміти перевести розмову на іншу тему, дивуючись дивацтву світу, що відкривається перед нею, одночасно приймати його таким, як він є. Адже незважаючи на всю його дивність і уявну нез’ясовність, у світі Чудес і Задзеркалля царює своя бездоганна логіка.
Це світ, де все розуміється буквально, де метафора позбавляється свого переносного значення, внаслідок чого каламбур таким навіть не відчувається, де парадокс виявляється результатом бездоганної логічної побудови. У забавних же пародійних віршах, що рясно зустрічаються в тексті, в знайомих за оригіналом логічних і граматичних зв’язках раптом виявляються зовсім інші, а то й просто безглузді слова