Б) В чём заключается главное предназначение комедии Н.В. Гоголя «Ревизор»? Какие художественные средства (не менее 2-х) использовал автор? (развернутый ответ, с опорой на текст, то есть использовать пересказ отдельных сцен, а также цитат)

Прочитав отрывок из романа виктора гюго "отверженные", я глубоко прониклась печалями главного женского персонажа, маленькой девочки козетты, которую мать отдала на воспитание чете тенардье, так как, будучи незамужней, не могла сама с ребенком найти работу. тенардье нагло берут деньги мамы девочки, говоря ей, что на ту уходит много средств. на самом же деле, козетта - настоящая золушка, в то время, как дочери тенардье, эпонина и азельма, спят, вдоволь едят и играют с красивыми куклами, малышка убирает в трактире, выполняет тяжелую и грязную работу. в ее жизни не было ничего действительно светлого, и она жила смирившись со своей участью. но появление жана вальжана все меняет. встретившись с ней поздней ночью, когда та, отправленная госпожой тенардье в лес, несла воду в трактир, он ей донести ведро. хозяйка велела козетте купить хлеба и дала ей несколько су, которые та потеряла. замяв этот инцидент, жан вальжан дал якобы потерянные козеттой деньги: в два раза больше, чем та потеряла, и девочку не наказали. позже герой заявил, что намерен забрать девочку. удивленные тенардье сразу же решили заработать на этом: они уверяли, что козетта им дорога, к тому же на ее лечение ушло много денег, как и на ее игрушки, одежду и так далее. к тому же, у нее есть настоящая мать, которая, якобы, не дает никаких денег на расходы. тут жан вальжан показывает бумагу от фантины, матери девочки, и, не заплатив ни гроша, забирает козетту и становится для нее приемным отцом. мне понравился этот отрывок, он показывает не только характерный для гюго стиль повествования, но интересно разрешается в конце, когда тенардье, как бы ни старались, а все же остаются ни с чем, хоть и, конечно, бесчеловечно обращались с маленькой девочкой

Олександр Андрійович Чацький – молодий чоловік, уже позбавлений дитинства, але досить дорослий для розуміння дурості та підлабузництва оточуючих. Він не бажає служити, але й не збирається стає чиновником. Такі судження лякають Фамусова настільки, що він зараховує головного героя якобинцам. Головний герой вважає, що можна стати шановною людиною, присвятивши себе, наприклад, науці.

Олександр Чацький – єдиний позитивний герой у творі. Він розумний, проникливий, глузливий. Герой здатний любити і відчувати пристрасть. Його почуття до Софії настільки сильні, що він не бачить у ній дурну і недалеку дівчину, яка ніколи не зможе його зрозуміти.

Однією з найважливіших рис його характеру є його волелюбність. Йому не потрібна підтримка натовпу, він ніколи не піде у нього на поводі. Його думка не популярна у фамусівському суспільстві настільки, що її навіть вважають божевільним.

Чацький – справжній патріот. Він щиро любить свою Батьківщину, захоплюється російським народом та російською мовою. Йому гидко, що стан дворян перетворив цю прекрасну мелодійну мову на суміш «французького з нижегородським».

Недоліки Чацького

Будучи дуже освіченою людиною, Чацький пильно помічає недоліки суспільства. За до своєї грамотної мови та гострого слівця він висміює вади оточуючих. Ось тільки робить він це даремно. Люди, що оточують його, набагато дурніші за героя і не розуміють сенсу його промов. Крім того, головний герой занадто гордий. Він не хоче приймати неповаги до себе, сердиться, коли його судження не роблять на публіку запланованої дії.

Незважаючи на всю свою об'єктивність і тверезість суджень, він, як і раніше, закоханий у Софію Фамусову і через палку любов не бачить усю обмеженість дівчини.