1. Учебное заведение, которое осуществляет общее образование и воспитание молодого поколения, а также здание, в котором помещается это заведение. Начальная школа. Средняя школа. Ходить в школу. □ Валентина Михайловна упомянула о крестьянской школе и указала на Марианну как на будущую учительницу. Тургенев, Новь.
2. Какое-л. специализированное учебное заведение. Музыкальная школа. Детская спортивная школа. □ Теперь я учлет, учусь в летной школе Осоавиахима и надеюсь когда-нибудь прилететь к вам на самолете. Каверин, Два капитана.
ЛИЦЕ́Й, -я, м.
1. Привилегированное мужское среднее или высшее учебное заведение в дореволюционной России. Всему пора: уж двадцать пятый раз Мы празднуем лицея день заветный. Пушкин, Была пора: наш праздник молодой.
2. Среднее учебное заведение во Франции и некоторых других странах.
[От греч. λύκειον — название школы в древней Греции, близ храма Аполлона Ликейского, где учил Аристотель]
ГИМНА́ЗИЯ, -и, ж. В дореволюционной России и некоторых зарубежных странах: общеобразовательное среднее учебное заведение. Женская гимназия.
[От греч. γυμνάσιον — место для гимнастических упражнений]
ГИМНА'ЗИЯ, и, ж. [от греч. gymnasion — помещение для гимнастических упражнений] (дореволюц.). Среднее учебное заведение. Классическая г. (с преподаванием классических языков). Женская г.
Тема дружби та кохання, їх співвідношення і впливу на долю як одної людини, так і людства в цілому не переставала цікавити письменників протягом усього розвитку художньої літератури як мистецтва. По-новому цю проблему освітлено в XX столітті, в епоху катастроф, політичної нестабільності, коли починає формуватись нове відношення до загальнолюдських цінностей. Письменники XX століття часто зображають дружбу та кохання як останню моральну категорію, що лишилась у зруйнованому світі.
В романах письменників «загубленого покоління» (до них належать і Ремарк, і Хемінгуей) ці поняття є тим необхідним началом, яке допомагає герою залишитися живим. «Загублене покоління» — це покоління, що пережило першу світову війну і лишилось духовно спустошеним. Ці люди відмовляються від будь яких ідеологічних догм і шукають зміст свого існування в простих людських відносинах.
Почуття ліктя товариша, що майже злилося з інстинктом самозбереження, проводить крізь війну душевно самотніх героїв роману Ремарка «На західному фронті без змін»; воно ж визначає відносини героїв роману «Три товариші».
Герой Хемінгуея у романі «Прощавай, зброє» відрікся від військової служби, від того, що звичайно називають моральним обов’язком людини, відрікся заради відносин з коханою, і його позиція видається переконливою.
ШКО́ЛА, -ы, ж.
1. Учебное заведение, которое осуществляет общее образование и воспитание молодого поколения, а также здание, в котором помещается это заведение. Начальная школа. Средняя школа. Ходить в школу. □ Валентина Михайловна упомянула о крестьянской школе и указала на Марианну как на будущую учительницу. Тургенев, Новь.
2. Какое-л. специализированное учебное заведение. Музыкальная школа. Детская спортивная школа. □ Теперь я учлет, учусь в летной школе Осоавиахима и надеюсь когда-нибудь прилететь к вам на самолете. Каверин, Два капитана.
ЛИЦЕ́Й, -я, м.
1. Привилегированное мужское среднее или высшее учебное заведение в дореволюционной России. Всему пора: уж двадцать пятый раз Мы празднуем лицея день заветный. Пушкин, Была пора: наш праздник молодой.
2. Среднее учебное заведение во Франции и некоторых других странах.
[От греч. λύκειον — название школы в древней Греции, близ храма Аполлона Ликейского, где учил Аристотель]
ГИМНА́ЗИЯ, -и, ж. В дореволюционной России и некоторых зарубежных странах: общеобразовательное среднее учебное заведение. Женская гимназия.
[От греч. γυμνάσιον — место для гимнастических упражнений]
ГИМНА'ЗИЯ, и, ж. [от греч. gymnasion — помещение для гимнастических упражнений] (дореволюц.). Среднее учебное заведение. Классическая г. (с преподаванием классических языков). Женская г.
Тема дружби та кохання, їх співвідношення і впливу на долю як одної людини, так і людства в цілому не переставала цікавити письменників протягом усього розвитку художньої літератури як мистецтва. По-новому цю проблему освітлено в XX столітті, в епоху катастроф, політичної нестабільності, коли починає формуватись нове відношення до загальнолюдських цінностей. Письменники XX століття часто зображають дружбу та кохання як останню моральну категорію, що лишилась у зруйнованому світі.
В романах письменників «загубленого покоління» (до них належать і Ремарк, і Хемінгуей) ці поняття є тим необхідним началом, яке допомагає герою залишитися живим. «Загублене покоління» — це покоління, що пережило першу світову війну і лишилось духовно спустошеним. Ці люди відмовляються від будь яких ідеологічних догм і шукають зміст свого існування в простих людських відносинах.
Почуття ліктя товариша, що майже злилося з інстинктом самозбереження, проводить крізь війну душевно самотніх героїв роману Ремарка «На західному фронті без змін»; воно ж визначає відносини героїв роману «Три товариші».
Герой Хемінгуея у романі «Прощавай, зброє» відрікся від військової служби, від того, що звичайно називають моральним обов’язком людини, відрікся заради відносин з коханою, і його позиція видається переконливою.