Протиборство добра й зла триває споконвіку. Воно триватиме, мабуть, вічно. Це дві протилежні сили, які щільно взаємодіють між собою. Кожна прагне переважати над іншою, ширитися та заволодівати більшою кількістю прибічників. Не є важливим, як ми називаємо їх: добро та зло, Бог та Диявол, істина й облуда тощо. Важливо знайти собі місце у межах цієї вічної суперечки.
Для себе треба вирішити, що розуміти під кожним із цих понять. Адже ми не усвідомимо й не відчуємо на собі дію цих двох сил, якщо не побачимо їх наочно. Мені у цій нелегкій справі вибору орієнтирів до у свій час мудрість нашого народу, яку він зберіг для нас в усній народній творчості. Збірочка українських народних казок, які мені колись подарувала мама, справила на мене незабутнє враження. Про мудрість та повчальність бабусиних приказок годі й казати.
Народні казки ховають у простих формах споконвічні істини. Розгледівши їх, ти формуєш у собі стійкі принципи та моральні якості. Казка про паляницю навчила мене відрізняти щедрість від жадності. Мудра дівчина з однойменної казки показала, як кмітливість та чесність може переважити хитрість. Казка про правду і кривду наочно показує руйнівну силу зла. В той час, як протилежна йому сила – добро – сприяє розбудові, життю, радості.
Одне прислів’я каже не гнатися за двома зайцями, бо жодного не впіймаєш. Тобто вчить нас скромності – гідній доброї людини якості. Інше дає настанову відрізняти зерно від полови, тобто бачити фальш, обман.
Тож давайте усвідомимо, що є добром, а що злом спершу для самих себе. Тоді ми чинитимемо по правді й справедливості. Стаючи на сторону добра, ми допомагаємо йому перемогти у цій одвічній боротьбі.
В повести Л. Толстого «Кавказский пленник» описана жизнь горцев, русских военных и природа Кавказа. Главным героем повести является русский офицер Жилин, который попадает в плен к горцам, вместе со своим однополчанином Костылиным. Будучи очень смелым человеком , Жилин не соглашается с положением пленника, несмотря даже на то, что горцы уважали его за умелые руки, и совершает бегство, которое оказывается неудачным. Жилин не бросает своего друга и, несмотря на то, что Костылин тяжелее него, убегая от татар, несет его на себе. Даже после неудачного побега Жилин не останавливается, и совершает побег снова и достигает своей цели, добирается до русских. В повести, кроме Жилина, теплые чувства вызывает татарская девочка Дина, которая имеет чувство сострадания. Дина, не испытавшая родительской любви, постоянно одна. Почувствовав доброту Жилина она, несмотря на большой риск, кормила пленников и и сбежать. Дина как и Жилин желает людям делать только добро. Костылин - слабовольный человек. Эти черты сразу Он бросил русских офицеров, когда на них напали татары, испугавшись за свою жизнь просит у родных в виде выкупа. Долго не решается на побег, а при побеге постоянно причитает о том, что у него нет сил бежать. Костылин очень труслив и поэтому не совершает повторный побег с Жилиным. Татары изображены злыми, жестокими людьми. Они ненавидят людей другой национальности, писатель сравнивает их с «волками». Татары – воины, для них война с другими людьми дело чести. В своей повести Л.Н.Толстой всем поколениям дал урок, который должны люди знать и никогда не забывать – это доброта, справедливость и любовь.
Протиборство добра й зла триває споконвіку. Воно триватиме, мабуть, вічно. Це дві протилежні сили, які щільно взаємодіють між собою. Кожна прагне переважати над іншою, ширитися та заволодівати більшою кількістю прибічників. Не є важливим, як ми називаємо їх: добро та зло, Бог та Диявол, істина й облуда тощо. Важливо знайти собі місце у межах цієї вічної суперечки.
Для себе треба вирішити, що розуміти під кожним із цих понять. Адже ми не усвідомимо й не відчуємо на собі дію цих двох сил, якщо не побачимо їх наочно. Мені у цій нелегкій справі вибору орієнтирів до у свій час мудрість нашого народу, яку він зберіг для нас в усній народній творчості. Збірочка українських народних казок, які мені колись подарувала мама, справила на мене незабутнє враження. Про мудрість та повчальність бабусиних приказок годі й казати.
Народні казки ховають у простих формах споконвічні істини. Розгледівши їх, ти формуєш у собі стійкі принципи та моральні якості. Казка про паляницю навчила мене відрізняти щедрість від жадності. Мудра дівчина з однойменної казки показала, як кмітливість та чесність може переважити хитрість. Казка про правду і кривду наочно показує руйнівну силу зла. В той час, як протилежна йому сила – добро – сприяє розбудові, життю, радості.
Одне прислів’я каже не гнатися за двома зайцями, бо жодного не впіймаєш. Тобто вчить нас скромності – гідній доброї людини якості. Інше дає настанову відрізняти зерно від полови, тобто бачити фальш, обман.
Тож давайте усвідомимо, що є добром, а що злом спершу для самих себе. Тоді ми чинитимемо по правді й справедливості. Стаючи на сторону добра, ми допомагаємо йому перемогти у цій одвічній боротьбі.