Бой идет Святой и правый,
Смертный бой не ради славы —
Ради жизни на земле...
3. С какой целью в разных главах Поэмы автор повторяет слова: «Бой
идёт святой и правый, / Смертный бой не ради славы — / Ради
жизни на земле»?
4. Что подчёркивает автор в характере героя в главе «О награде»?
5. В начальной главе «От автора» звучит гимн питьевой воде. Твардов-
ский знал, как дорог солдату глоток воды. Что же поэт говорит о
воде?
В этой вводной главе поэт как бы набрасывает «темы», о чём бу-
дет рассказано подробно в поэме. Что это за «темы» ?
6. В главе «На привале» поэт рассказывает о сабантуе. Что это такое?
Как вы понимаете слова Твардовского о том, что Тёркин парень сам собой / Он обыкновенный? Итак, Тёркин «обыкно-
венный». Так ли это? Ведь дальше автор рассказывает о том, что
Тёркин много воевал, достоин медали, трижды был окружён, задет
осколком, он мог легко подняться «с места — в бой». Что скрывает-
ся за авторским определением «обыкновенный» ?
7. Можно ли сказать, что поэт показывает все тяготы войны?
Объяснение:
Творчество Тютчева тяготеет к импрессионизму,
импрессиониста интересует не предмет, а впечатление.
произведенное предметом.
В поэзии Тютчева есть оттенок произвольности в
изображении мира,
уклон в импрессионистическую манеру.
Тютчев пишет:
Где поздних, бледных роз дыханьем
Декабрьский воздух разогрет, –
("1-е декабря 1837")
то есть не розы согреваются дыханием теплого воздуха,
но воздух согревается дыханием роз.
Он назовет листья березового леса грезами берез:
И вот живые эти грезы,
Под первым небом голубым,
Пробились вдруг на свет дневной, –
("Первый лист")
а березы могут сами превратиться в "лихорадочные грезы"
"усталой природы"
("Здесь, где так вяло свод небесный...").
Зачатки импрессионизма в его стихах могут не привлекать
внимания, но в историко-литературном плане они достаточно
заметны.
Гетьман Іван Мазепа є найвідомішим в Європі та Америці представником України. Йому присвячено 186 гравюр, 42 картини, 22 музичних твори, 17 літературних творів, шість скульптур.
Образ українського гетьмана дістав відображення в поемах О. Пушкіна «Полтава» (1828), К. Рилєєва «Войнаровський» (1825), В. Гюго «Мазепа» (1829), трагедії Ю. Словацького «Мазепа» (1839), драмі Р. Готтшаля «Мазепа» (1865) та ін. Образ Мазепи надихав і українських письменників — Є. Руданського, Б. Лепкого, В. Сосюру.
Цей коротенький перелік свідчить про те, що постать українського гетьмана була справді яскравою, де була дійсно непересічна особистість, а саме такі привертали увагу романтиків. І саме про таких людей, як Мазепа, складають легенди і міфи. Так і в поемі про українського гетьманаБайрон поєднав історичну правду та романтичний міф.
Інтерес Байрона до Мазепи був викликаний ще й тим, що бунтарські настрої поета збігалися зі сприйняттям образу Мазепи в Європі — як прикладу героїчного служіння батьківщині, через що український гетьман став для європейців одним з найшановніших діячів в української історії.
Згадаємо риси романтичного героя: він обов'язково незвичний, трагічний, самотній, вигнанець і бунтар, розчарований у житті, суперечливий, гордий, із сильним характером, здатний протистояти суспільству, пристрасний.
Я вважаю, що Мазепа з поеми Байрона — саме такий, отже, романтичний герой.
Він, по-перше, має риси романтичного героя: яскравий, незвичний, гордий, самотній, трагічний, бунтар і вигнанець.
Майбутній гетьман вирізнявся серед інших незвичайною красою та тим, що тепер називають харизмою: «Вродливий красень з мене був». Він мав «і молодість, і миць», незвичайний успіх у дам, заслужив собі право бути біля короля Яна-Казимира і набув чимало заздрісників. Це зробило його самотнім. Мазепа бунтує проти правил суспільства, в якому кохання не є причиною для шлюбу, в якому підступи і зрада — звичайне явище. Він порушує закони суспільства, в якому живе, коли пристрасно віддається коханню до Терези, коханню, яке зберіг на все життя. Коли Мазепа згадує молодість, розважаючи пораненого короля Карла після бою, який вони програли, гетьман зізнається: «вогонь безсмертний не помер». Така сильна пристрасть в дусі романтичного героя. Але вона веде до трагічних наслідків, з якими йому довелося боротися на самоті.