Зимой заставила найти ей подснежники! Обещала за них золото. Сестры с мачехой повелись на это, но не сами побежали за подснежниками, а заставили падчерицу. Она случайно нашла месяцев, сидящих у костра. Они ей. (Дальше сюжет прочитай те сами) Общее-у обеих нет родителей. В конце королева становится такой же доброй, как и падчерица. Различия-падчерица-бедная, ее жалко, мачеха с сестрами ее ненавидят, заставляют делать всю работу. В то время как королева-жестокая и капризная. Заставляет делать всех все, что "ее правая нога захочет" Мачеха и ее дочка выступают в пьесе носителями зла, бесчеловечности. Жадность, стремление поживиться за чужой счет, лицемерие, подлость - эти их качества и делает поэт предметом сатирического изображения. Он сознательно гиперболизирует эти черты характера, доводит до абсурда, вызывая тем самым у юного зрителя отвращение к этим героям, желание бороться со всем, что принижает человека. В том же сатирическом ключе драматург дает и образы королевы и ее придворных. Какой-то безжизненностью веет от наставника королевы, который при всей своей «учености» далек от жизни, от понимания людей, все многообразие окружающего он сводит к нескольким латинским названиям.
На слова Андрія Малишка написано чимало пісень, що стали загальнонародними та уславили поета. Його поезія – глибока, натхненна і дуже щира. Поет у кожному зі своїх рядків переживає те, про що розповідає. Для віршів Андрія Малишка характерна ліричність, емоційність та експресивність, прозорість змісту, і, особливо, музикальність.
Музичність та витонченість поезіїї досягається використанням різних тропів. Так, для більшої милозвучності, автор використовує засоби емоційної фонетики (анафори, епіфори, алітерації, асонанси, повтори). Наприклад, у вірші, що став піснею «Вчителька», знаходимо повтор слів «летять-летять», повтор звертання «вчителько моя, зоре світова». Такі повтори створюють атмосферу пісні, до легшому усвідомленню, запам’ятовуванню. Також знаходимо чимало речень з різною інтонацією: «Раднице моя на Вкраїні милій!», «Де тебе питать», які надають твору емоційності.
Поєднання особливих інтонацій, щемливих сюжетів, близьких для людства тем з великим успіхом зробили твори Андрія Малишка дійсно народними. І саме завдяки особливому поетичному таланту автора, пісні «Стежина», «Київський вальс», «Вчителька» та багато інших навіки будуть у наших душах, залишаючи легкий присмак ностальгії.
Общее-у обеих нет родителей. В конце королева становится такой же доброй, как и падчерица.
Различия-падчерица-бедная, ее жалко, мачеха с сестрами ее ненавидят, заставляют делать всю работу. В то время как королева-жестокая и капризная. Заставляет делать всех все, что "ее правая нога захочет"
Мачеха и ее дочка выступают в пьесе носителями зла, бесчеловечности. Жадность, стремление поживиться за чужой счет, лицемерие, подлость - эти их качества и делает поэт предметом сатирического изображения. Он сознательно гиперболизирует эти черты характера, доводит до абсурда, вызывая тем самым у юного зрителя отвращение к этим героям, желание бороться со всем, что принижает человека. В том же сатирическом ключе драматург дает и образы королевы и ее придворных. Какой-то безжизненностью веет от наставника королевы, который при всей своей «учености» далек от жизни, от понимания людей, все многообразие окружающего он сводит к нескольким латинским названиям.
Объяснение:
На слова Андрія Малишка написано чимало пісень, що стали загальнонародними та уславили поета. Його поезія – глибока, натхненна і дуже щира. Поет у кожному зі своїх рядків переживає те, про що розповідає. Для віршів Андрія Малишка характерна ліричність, емоційність та експресивність, прозорість змісту, і, особливо, музикальність.
Музичність та витонченість поезіїї досягається використанням різних тропів. Так, для більшої милозвучності, автор використовує засоби емоційної фонетики (анафори, епіфори, алітерації, асонанси, повтори). Наприклад, у вірші, що став піснею «Вчителька», знаходимо повтор слів «летять-летять», повтор звертання «вчителько моя, зоре світова». Такі повтори створюють атмосферу пісні, до легшому усвідомленню, запам’ятовуванню. Також знаходимо чимало речень з різною інтонацією: «Раднице моя на Вкраїні милій!», «Де тебе питать», які надають твору емоційності.
Поєднання особливих інтонацій, щемливих сюжетів, близьких для людства тем з великим успіхом зробили твори Андрія Малишка дійсно народними. І саме завдяки особливому поетичному таланту автора, пісні «Стежина», «Київський вальс», «Вчителька» та багато інших навіки будуть у наших душах, залишаючи легкий присмак ностальгії.