На даний момент навколишній світ дуже змінився. Звичаї, деякі традиції і думки дуже змінились. добрих і вільних людей залишилось дуже мало. тому тебе легко можуть зрадити. Неважливо яким це зроблять. Залишать тебе одного, будуть говорити в тебе за спиною, брехатимуть. Все це можна назвати зрадою. І на мою думку це й справді є злочином. Так як зради приносять багато морального болю людині. тому потрібно стерегтися людей які є «злочинцями». Але найголовніше,щоб тобі не зробили, потрібно залишатися доброю, безкорисливої ,щирою людиною ,яка ніколи не чинить ніяких злочинів. Я вважаю що зрада виходить із заздрості. Людина яка заздрить комусь прагне нашкодити або образити. Так що давайте не довіряти таким людям, і залишатися тим самим малим відсотком доброти.
Бiблiя - найвеличнiша книга людства, яка мiстить заповiти Бога людям для усвiдомлення ïхньоï грiховностi та ння душi. До бiблiйних образiв, мотивiв i сюжетiв в усi часи зверталися письменники рiзних краïн. У XIII ЇXVIII столiттях не було митця, який би у своïх творах не звертався до Бiблiï. Не втратила ця Книга книг свого значення i в пiзнiший перiод. Бiблiйнi образи й мотиви живили творчiсть i надихали на новi твори Г. Сковороду i Т. Шевченка, Данте i Шекспiра, П. Кулiша i О. Пушкiна, Лесю Украïнку i Ч. Айтматова. Фiлософ i просвiтитель Григорiй Сковорода називав Бiблiю своєю "возлюбленою невiсток" i зазначав, що саме в духовному шлюбi з Книгою книг народилися найкращi його твори. До Бiблiï звертався i Тарас Шевченко. З неï вiн брав вислови (як епiграфи до творiв "Сон", "Єретик", "Великий льох"), мотиви, якi по-своєму переробляв. Такоï переробки зазнали десять псалмiв Давидових. У сорок третьому псалмi читаємо: Смирилася душа наша, Жить тяжко в оковах! Встань же, Боже нам Встать на ката знову. У сто тридцять другому псалмi митець лине думкою в далеке майбутнє, в якому всi люди будуть рiвними, житимуть, як брати. Найповнiше Т. Шевченко сказав про те, яким уявляє нове суспiльство, у поезiï "Iсаiя. Глава 35", використавши пророцтва Iсаiя, автора однiєï з книг Бiблiï. За переспiви бiблiйних псалмiв бралися П. Гулак-Артемовський, Лiна Костенко, Дмитро Павличко. Бiблiйнi сюжети розвивалися Iваном Франком у поемi "Мойсей", Лесею Украïнкою у драмах "В катакомбах" та "Одержима". До невичерпного джерела Бiблiï, до ïï вiчних тем i образiв зверталися Б. Пастернак у романi "Доктор Живаго" i Бальзак у творi "Iсус Христос у Фландрiï". Зачаровує нас яскравими картинами втiлення вiчного сюжету "Майстер i Маргарита" М. Булгакова. Майже сорок рокiв працював польський письменник Г. Панас над романом "Євангелiє вiд Iуди", у якому Христос змальований людиною, але найвищоï породи i природи, носiєм особливих здiбностей. Далекi вiд iдеальних християнських стосункiв подiï зображено в романi "Собор Паризькоï Богоматерi" В. Гюго. У творi тiсно поєднанi краса i потворнiсть, добро i зло. Рiвноправним героєм твору є собор, який втiлює iдею добра, справедливостi, любовi, який є нiмим свiдком трагiчних подiй i водночас символом можливостi повернення людей до вiчних цiнностей. Сюжети й образи Бiблiï мають символiчне значення, до них, думаю, ще довго будуть звертатися митцi рiзних краïн, вiдшукуючи вiдповiдi на вiчнi питання про добро i зло, смерть i безсмертя, любов i ненависть.
На даний момент навколишній світ дуже змінився. Звичаї, деякі традиції і думки дуже змінились. добрих і вільних людей залишилось дуже мало. тому тебе легко можуть зрадити. Неважливо яким це зроблять. Залишать тебе одного, будуть говорити в тебе за спиною, брехатимуть. Все це можна назвати зрадою. І на мою думку це й справді є злочином. Так як зради приносять багато морального болю людині. тому потрібно стерегтися людей які є «злочинцями». Але найголовніше,щоб тобі не зробили, потрібно залишатися доброю, безкорисливої ,щирою людиною ,яка ніколи не чинить ніяких злочинів. Я вважаю що зрада виходить із заздрості. Людина яка заздрить комусь прагне нашкодити або образити. Так що давайте не довіряти таким людям, і залишатися тим самим малим відсотком доброти.
Надіюсь до )
До бiблiйних образiв, мотивiв i сюжетiв в усi часи зверталися письменники рiзних краïн. У XIII
ЇXVIII столiттях не було митця, який би у своïх творах не звертався до Бiблiï. Не втратила ця Книга книг свого значення i в пiзнiший перiод. Бiблiйнi образи й мотиви живили творчiсть i надихали на новi твори Г. Сковороду i Т. Шевченка, Данте i Шекспiра, П. Кулiша i О. Пушкiна, Лесю Украïнку i Ч. Айтматова.
Фiлософ i просвiтитель Григорiй Сковорода називав Бiблiю своєю "возлюбленою невiсток" i зазначав, що саме в духовному шлюбi з Книгою книг народилися найкращi його твори.
До Бiблiï звертався i Тарас Шевченко. З неï вiн брав вислови (як епiграфи до творiв "Сон", "Єретик", "Великий льох"), мотиви, якi по-своєму переробляв. Такоï переробки зазнали десять псалмiв Давидових. У сорок третьому псалмi читаємо:
Смирилася душа наша, Жить тяжко в оковах! Встань же, Боже нам Встать на ката знову.
У сто тридцять другому псалмi митець лине думкою в далеке майбутнє, в якому всi люди будуть рiвними, житимуть, як брати. Найповнiше Т. Шевченко сказав про те, яким уявляє нове суспiльство, у поезiï "Iсаiя. Глава 35", використавши пророцтва Iсаiя, автора однiєï з книг Бiблiï.
За переспiви бiблiйних псалмiв бралися П. Гулак-Артемовський, Лiна Костенко, Дмитро Павличко. Бiблiйнi сюжети розвивалися Iваном Франком у поемi "Мойсей", Лесею Украïнкою у драмах "В катакомбах" та "Одержима".
До невичерпного джерела Бiблiï, до ïï вiчних тем i образiв зверталися Б. Пастернак у романi "Доктор Живаго" i Бальзак у творi "Iсус Христос у Фландрiï". Зачаровує нас яскравими картинами втiлення вiчного сюжету "Майстер i Маргарита" М. Булгакова. Майже сорок рокiв працював польський письменник Г. Панас над романом "Євангелiє вiд Iуди", у якому Христос змальований людиною, але найвищоï породи i природи, носiєм особливих здiбностей. Далекi вiд iдеальних християнських стосункiв подiï зображено в романi "Собор Паризькоï Богоматерi" В. Гюго. У творi тiсно поєднанi краса i потворнiсть, добро i зло. Рiвноправним героєм твору є собор, який втiлює iдею добра, справедливостi, любовi, який є нiмим свiдком трагiчних подiй i водночас символом можливостi повернення людей до вiчних цiнностей.
Сюжети й образи Бiблiï мають символiчне значення, до них, думаю, ще довго будуть звертатися митцi рiзних краïн, вiдшукуючи вiдповiдi на вiчнi питання про добро i зло, смерть i безсмертя, любов i ненависть.