)это вместе с цитатами. главный герой рассказа "конь с розовой гривой" - мальчик витя, сирота. его мать утонула в реке. с тех пор воспитанием вити занимаются бабушка и дедушка. об отце автор не упоминает: "он сирота, а вы всешки при " витя с бабушкой и дедушкой живут в большом селе где-то в тайге: "деревня большая была, народ " "правда, село здесь слышно, а все же " о внешности вити известно, что он - крепкий мальчик, как гриб боровик: "гляди вон, как ест парнишка, оттого и крепок, как гриб боровик." бабушка воспитывает витю в строгости. мальчик хорошо знает, что бабушку трудно обмануть и разжалобить слезами: "улизнуть не так-то просто. бабушка знает все мои повадки наперед." " и сам знал, что им-то, левонтьевским, «ха-ха! », а мне «хо-хо! ». бабушка моя, катерина петровна, не тетка васеня, от нее враньем, слезами и разными отговорками не отделаешься." строгая бабушка всегда требует от вити отчета о его поступках: "жалко ягод. грустно. тоска на сердце — предчувствует оно встречу с бабушкой, отчет и расчет." бабушка кричит и "поддает" вите за его шалости. мальчику не нравится это. витя не понимает, что за этой строгостью стоит бабушкина любовь: " только кричит, еще нет-нет да поддаст — у нее не задержится." витя любит проводить время с дедушкой, с которым ему спокойно и свободно. дедушка никогда не кричит на внука: "у дедушки на заимке я любил бывать. спокойно у него там, обстоятельно, никакого утеснения и надзора, бегай хоть до самой ночи. дедушка никогда и ни на кого не " любимое лакомство вити - пряник в виде белого коня с розовой гривой. эту сладость мальчику покупают не часто: "пряник конем! это ж мечта всех деревенских малышей. он белый-белый, этот конь. а грива у него розовая, хвост розовый, глаза розовые, копыта тоже розовые."
не раз ми зустрічали людей – які намагались повірити в дива, казки і в дивовижні речі які за розповідями мали неабияку популярність в давнину. такі речі частково залишились і сьогодні, проте чи несуть вони цей самий зміст що і колись, і що вони означають зараз? відповіді на ці питання ми можемо знайти у літературі початку лицарської доби і по-сьогодні.
лицар. для когось це людина яка готова здійснити великий подвиг заради або певних моральних цінностей , а для когось це людина котра живе при грошах і не відмовляє собі ні в чому . проте знаходяться і ті люди, котрі вміють протиставляти і те і інше. тобто вони вважають – лицар це той який незважаючи на своє становище є іншим. в хх столітті світ був на межі. люди намагались знайти того лицаря який би мав врятувати всіх від неминучих війн і трагедій.
зараз у нас не залишилось тих почуттів один до одного, які мали б запалити вогонь вічного добра і людству знайти правильний шлях щодо вирішення важливих питань і проблем. ми живемо тільки теперішнім і не задумуємось про майбутнє і про наших нащадків не кажучи вже про оточуючих. отже я може сказати те, що сьогодні слово “лицар” вже не несе того сенсу який був колись, адже світ так само як і наші погляди на життя змінюється із часом так, що не залишає нічого старого і важливого.
не раз ми зустрічали людей – які намагались повірити в дива, казки і в дивовижні речі які за розповідями мали неабияку популярність в давнину. такі речі частково залишились і сьогодні, проте чи несуть вони цей самий зміст що і колись, і що вони означають зараз? відповіді на ці питання ми можемо знайти у літературі початку лицарської доби і по-сьогодні.
лицар. для когось це людина яка готова здійснити великий подвиг заради або певних моральних цінностей , а для когось це людина котра живе при грошах і не відмовляє собі ні в чому . проте знаходяться і ті люди, котрі вміють протиставляти і те і інше. тобто вони вважають – лицар це той який незважаючи на своє становище є іншим. в хх столітті світ був на межі. люди намагались знайти того лицаря який би мав врятувати всіх від неминучих війн і трагедій.
зараз у нас не залишилось тих почуттів один до одного, які мали б запалити вогонь вічного добра і людству знайти правильний шлях щодо вирішення важливих питань і проблем. ми живемо тільки теперішнім і не задумуємось про майбутнє і про наших нащадків не кажучи вже про оточуючих. отже я може сказати те, що сьогодні слово “лицар” вже не несе того сенсу який був колись, адже світ так само як і наші погляди на життя змінюється із часом так, що не залишає нічого старого і важливого.