Поетичний образ України в поезії "Любіть Україну" Володимира Сосюри
"Сосюра був народним улюбленцем, за ним ходили легенди. Кілька поколінь радянських студентів виросло з його лірикою на вустах, численні ентузіасти розносили співуче Сосюрине слово по Україні", — писав Олесь Гончар. Натура поета у всій її щирості і глибині розкрилася у вірші "Любіть Україну". Це сердеч-не слово поета-патріота, мовлене в радісну годину визволення української землі, коли після німецької окупації засяяло сонце волі. Написаний у 1944 р., вірш уперше був опублікований у "Київській правді" та "Літературній газеті". Поет створив за до найрізноманітніших тропів чудовий зоровий образ "вишневої України". Для її змалювання він користується не абстрактними загальниками, а точними поетичними деталями, художніми атрибутами, за до яких Україна оживає в нашій уяві чітко, рельєфно, наче на полотні талановитого живописця. Поет, ніби прозираючи у душу, звертається до кожного зокрема і до всього народу.
Усе у рідному краю миле — "вітер, і трави, і води". Намагаючись осмислити саме поняття "любов до батьківщини", з'ясувати його для себе і для читача, В. Сосюра підкреслює, що це єдине і водночас всеохоплююче почуття, яке підносить самоповагу людини, звеличує її. Засобом інтонаційного і смислового перераху-вання досягається високий ступінь емоційності, непідробної схвильованості.
Україна — у тому вічному і нетлінному, що прийшло до нас крізь віки. Через сторіччя вловлюємо і беремо до серця й розуму українську пісню, думу, красу національних святинь — усі прояви української духовності. Не збройною потугою українці завоювали пошану й повагу інших народів, хоча нащадки повік не забудуть звитяг славного лицарства запорозького, безсмертних оборонців нашого краю. Український народ споконвіку славен "всіми своїми ділами".
Дивіться також
"Любіть Україну" (повний текст)
"Любіть Україну" (скорочено)
Визначте жанровий різновид поезії "Любіть Україну" В. Сосюри
Біографія Володимира Сосюри
Поезія має форму послання. Анафора "Любіть Україну" робить вірш струнким і композиційно завершеним. Поетове слово звучить щиро і безпосередньо. Він звертається насамперед до молоді. Майбутнє України завжди пов'язане з долею молодого покоління, і від того, наскільки щиро воно любитиме Україну, залежатиме її доля при будь-яких обставинах.
Традиції Шевченка, Лесі Українки, Франка та інших українських поетів розвинув поет і висловив по-новому, з притаманним йому особливим ліризмом і теплом. Багатство мови, риторичні заклики, а найголовніше — щире, схвильоване почуття, що пульсує в словах і рядках, відрізняють цей твір.
В заброшенном цветнике однажды майским утром расцвела прекрасная роза. Росла она на розовом курсе в окружении других прекрасных растений, которые не ухоженность этого места делала отнюдь не хуже, а даже красивее. Роза хоть и была одинока, но любила жизнь, а песью ее был тонкий чудесный аромат. В отличии от старой уродливой жабы, целью существования которой было набить себе брюхо.
Но нежный аромат розы будил в ней странные чувства, одна лишь лень мешала узнать о том, что издает этот аромат.
Цветник почти никто не посещал, последним сюда заходил местный мальчик летом. Он приходил каждый день, чтобы почитать книжку на старой лавочке и полюбоваться жизнью растений и животных, обитающих в цветнике. Мальчик был слаб, и нынешней весной уже не мог навещать свой цветник.
Он лежал в своей постели и спрашивал сестру о том, что происходит в его любимом месте, о том, расцвела ли роза.
Жизнь розы, хоть и быстротечна, но должна была быть счастливой, если бы не страх, который внушала ей старая жаба. Она пыталась съесть бедную розу, но безуспешно карабкалась по ветками розового куста, царапаясь его шипами. И вот на второй день, когда ее попытки почти увенчались успехом, розу срезала сестра мальчика Васи. Он попросил свою сестру Машу принести ему цветок с розового куста, чтобы полюбоваться им. Сестра срезала ее, вложила в ручку мальчика, он вдохнул запах цветка и глаза его закрылись навсегда. Розу поставили в отдельную вазочку на прощании с Васей, а потом засушили.
Объяснение:
Поетичний образ України в поезії "Любіть Україну" Володимира Сосюри
"Сосюра був народним улюбленцем, за ним ходили легенди. Кілька поколінь радянських студентів виросло з його лірикою на вустах, численні ентузіасти розносили співуче Сосюрине слово по Україні", — писав Олесь Гончар. Натура поета у всій її щирості і глибині розкрилася у вірші "Любіть Україну". Це сердеч-не слово поета-патріота, мовлене в радісну годину визволення української землі, коли після німецької окупації засяяло сонце волі. Написаний у 1944 р., вірш уперше був опублікований у "Київській правді" та "Літературній газеті". Поет створив за до найрізноманітніших тропів чудовий зоровий образ "вишневої України". Для її змалювання він користується не абстрактними загальниками, а точними поетичними деталями, художніми атрибутами, за до яких Україна оживає в нашій уяві чітко, рельєфно, наче на полотні талановитого живописця. Поет, ніби прозираючи у душу, звертається до кожного зокрема і до всього народу.
Усе у рідному краю миле — "вітер, і трави, і води". Намагаючись осмислити саме поняття "любов до батьківщини", з'ясувати його для себе і для читача, В. Сосюра підкреслює, що це єдине і водночас всеохоплююче почуття, яке підносить самоповагу людини, звеличує її. Засобом інтонаційного і смислового перераху-вання досягається високий ступінь емоційності, непідробної схвильованості.
Україна — у тому вічному і нетлінному, що прийшло до нас крізь віки. Через сторіччя вловлюємо і беремо до серця й розуму українську пісню, думу, красу національних святинь — усі прояви української духовності. Не збройною потугою українці завоювали пошану й повагу інших народів, хоча нащадки повік не забудуть звитяг славного лицарства запорозького, безсмертних оборонців нашого краю. Український народ споконвіку славен "всіми своїми ділами".
Дивіться також
"Любіть Україну" (повний текст)
"Любіть Україну" (скорочено)
Визначте жанровий різновид поезії "Любіть Україну" В. Сосюри
Біографія Володимира Сосюри
Поезія має форму послання. Анафора "Любіть Україну" робить вірш струнким і композиційно завершеним. Поетове слово звучить щиро і безпосередньо. Він звертається насамперед до молоді. Майбутнє України завжди пов'язане з долею молодого покоління, і від того, наскільки щиро воно любитиме Україну, залежатиме її доля при будь-яких обставинах.
Традиції Шевченка, Лесі Українки, Франка та інших українських поетів розвинув поет і висловив по-новому, з притаманним йому особливим ліризмом і теплом. Багатство мови, риторичні заклики, а найголовніше — щире, схвильоване почуття, що пульсує в словах і рядках, відрізняють цей твір.
Краткое содержание сказки О жабе и розе
В заброшенном цветнике однажды майским утром расцвела прекрасная роза. Росла она на розовом курсе в окружении других прекрасных растений, которые не ухоженность этого места делала отнюдь не хуже, а даже красивее. Роза хоть и была одинока, но любила жизнь, а песью ее был тонкий чудесный аромат. В отличии от старой уродливой жабы, целью существования которой было набить себе брюхо.
Но нежный аромат розы будил в ней странные чувства, одна лишь лень мешала узнать о том, что издает этот аромат.
Цветник почти никто не посещал, последним сюда заходил местный мальчик летом. Он приходил каждый день, чтобы почитать книжку на старой лавочке и полюбоваться жизнью растений и животных, обитающих в цветнике. Мальчик был слаб, и нынешней весной уже не мог навещать свой цветник.
Он лежал в своей постели и спрашивал сестру о том, что происходит в его любимом месте, о том, расцвела ли роза.
Жизнь розы, хоть и быстротечна, но должна была быть счастливой, если бы не страх, который внушала ей старая жаба. Она пыталась съесть бедную розу, но безуспешно карабкалась по ветками розового куста, царапаясь его шипами. И вот на второй день, когда ее попытки почти увенчались успехом, розу срезала сестра мальчика Васи. Он попросил свою сестру Машу принести ему цветок с розового куста, чтобы полюбоваться им. Сестра срезала ее, вложила в ручку мальчика, он вдохнул запах цветка и глаза его закрылись навсегда. Розу поставили в отдельную вазочку на прощании с Васей, а потом засушили.
Объяснение:
вот так вот . печально