Период социальных реформ, начавшихся в 1953 году после смерти И. Сталина, получил образное определение — "оттепель" — по одноименному названию повести Ильи Эренбурга, опубликованной в журнале «Знамя» в 1954 году. Огромную популярность у писателей, входивших в литературу — и русскую, и зарубежную — второй половины XX века, получило творчество американского писателя Э. Хемингуэя, хорошо знавшего и ценившего творчество русских классиков: Гоголя, Толстого, Тургенева, Чехова и Достоевского. Американский писатель был участником Первой и Второй мировых войн. О себе Хемингуэй говорил, что пишет «простую честную прозу о человеке». Именно поэтому американский писатель стал творческим и нравственным ориентиром для многих русских писателей, пришедших в литературу в 1950 — 1960-е годы.
Честность и правдивость — эти слова являются ключевыми для развития русской литературы в послесталинский период.
Во многом под воздействием очерковой публицистики военных и послевоенных лет, мемуарно-очерковой литературы активизировался процесс демократизации художественного стиля эпохи. Из литературы уходили заданность конфликтов и характеров, "всевластие" автора над материалом, сочетание авторитарного стиля с романтической героизацией.
В целом всему поколению "шестидесятников" свойственно стремление к искренности, именно это качество входило в оценку художественного произведения. В ситуации противостояния инерции политико-идеологического диктата общим пафосом художественного творчества было желание честно выразить свое время. Очевидно, этим общим настроем был обусловлен интерес «шестидесятников» к личности и творчеству американского писателя Э. Хемингуэя, герои которого наделены силой сопротивления злу.
Середину 1960-х годов принято считать концом "оттепели". Окончательно ясным это стало после того, как советские войска вошли в Прагу (1968). В литературе конец «оттепели» ознаменовался судебным процессом над писателями А.Синявским и Ю. Даниэлем в 1966 году. Опубликовавшие несколько своих сочинений на Западе, они были обвинены в антисоветской деятельности.
Твір на тему людські цінності, і чи потрібні вона нам у житті
Отметить нарушение Юлія111 15.11.2012
ответ
Проверено экспертом
ответ дан
oldscholar
Духовні цінності людини – це ті цінності, які людина високо цінує і вважає вартим поваги. Система духовних цінностей народу передається від пращурів к нащадкам, від покоління до покоління, звісно, змінюючись та доповнюючись з часом. Але є цінності, які ніколи не застаріють, не стануть непотрібними.
Пошана до батьків, прагнення творчо вдосконалювати світ, відповідальність за свої вчинки, чесність та щирість, людяність, альтруїзм, наполегливість, гуманність, доброта, моральність та милосердя, мужність та сила волі, свобода, честь, і гідність - все це цінувалося нашими пращурами і не втратило свого значення і зараз.
Великий український філософ Григорій Сковорода писав, що кожна людина народжується двічі, спочатку фізично, а потім - духовно. До духовного народження людини причетні її духовні наставники – батьки та вчителі. Саме вони прищеплюють людині високі моральні цінності - віру, надію, любов, повагу до рідної землі, родини, народу, Батьківщини.
На думку Г.Сковороди, духовну людину творить шлях добра: людина створює саму себе через пізнання, а також усвідомлення й розуміння своєї духовної природи і свого призначення в цьому світі.
Я згоден з цим великим мислителем, бо людина без духовних цінностей - не людина, а гола мавпа. І якщо нам випала можливість прожити людське життя, треба прожити його гідно.
Период социальных реформ, начавшихся в 1953 году после смерти И. Сталина, получил образное определение — "оттепель" — по одноименному названию повести Ильи Эренбурга, опубликованной в журнале «Знамя» в 1954 году. Огромную популярность у писателей, входивших в литературу — и русскую, и зарубежную — второй половины XX века, получило творчество американского писателя Э. Хемингуэя, хорошо знавшего и ценившего творчество русских классиков: Гоголя, Толстого, Тургенева, Чехова и Достоевского. Американский писатель был участником Первой и Второй мировых войн. О себе Хемингуэй говорил, что пишет «простую честную прозу о человеке». Именно поэтому американский писатель стал творческим и нравственным ориентиром для многих русских писателей, пришедших в литературу в 1950 — 1960-е годы.
Честность и правдивость — эти слова являются ключевыми для развития русской литературы в послесталинский период.
Во многом под воздействием очерковой публицистики военных и послевоенных лет, мемуарно-очерковой литературы активизировался процесс демократизации художественного стиля эпохи. Из литературы уходили заданность конфликтов и характеров, "всевластие" автора над материалом, сочетание авторитарного стиля с романтической героизацией.
В целом всему поколению "шестидесятников" свойственно стремление к искренности, именно это качество входило в оценку художественного произведения. В ситуации противостояния инерции политико-идеологического диктата общим пафосом художественного творчества было желание честно выразить свое время. Очевидно, этим общим настроем был обусловлен интерес «шестидесятников» к личности и творчеству американского писателя Э. Хемингуэя, герои которого наделены силой сопротивления злу.
Середину 1960-х годов принято считать концом "оттепели". Окончательно ясным это стало после того, как советские войска вошли в Прагу (1968). В литературе конец «оттепели» ознаменовался судебным процессом над писателями А.Синявским и Ю. Даниэлем в 1966 году. Опубликовавшие несколько своих сочинений на Западе, они были обвинены в антисоветской деятельности.
ответ:Школьные Знания.com
Какой у тебя вопрос?
10 - 11 классы Українська мова 8+4 б
Твір на тему людські цінності, і чи потрібні вона нам у житті
Отметить нарушение Юлія111 15.11.2012
ответ
Проверено экспертом
ответ дан
oldscholar
Духовні цінності людини – це ті цінності, які людина високо цінує і вважає вартим поваги. Система духовних цінностей народу передається від пращурів к нащадкам, від покоління до покоління, звісно, змінюючись та доповнюючись з часом. Але є цінності, які ніколи не застаріють, не стануть непотрібними.
Пошана до батьків, прагнення творчо вдосконалювати світ, відповідальність за свої вчинки, чесність та щирість, людяність, альтруїзм, наполегливість, гуманність, доброта, моральність та милосердя, мужність та сила волі, свобода, честь, і гідність - все це цінувалося нашими пращурами і не втратило свого значення і зараз.
Великий український філософ Григорій Сковорода писав, що кожна людина народжується двічі, спочатку фізично, а потім - духовно. До духовного народження людини причетні її духовні наставники – батьки та вчителі. Саме вони прищеплюють людині високі моральні цінності - віру, надію, любов, повагу до рідної землі, родини, народу, Батьківщини.
На думку Г.Сковороди, духовну людину творить шлях добра: людина створює саму себе через пізнання, а також усвідомлення й розуміння своєї духовної природи і свого призначення в цьому світі.
Я згоден з цим великим мислителем, бо людина без духовних цінностей - не людина, а гола мавпа. І якщо нам випала можливість прожити людське життя, треба прожити його гідно.
Объяснение: