Чего достигает поэт используя высокую лексику одновременно с словами ПРИВЕДИТЕ ПРИМЕРЫ необычайное приключение, бывшее с Владимиром Маяковским летом на даче)
Твір розміщено в остап вишня (губенко) від Tvir в Понедельник 1 апреля
Легран Вільям — людина, що знайшла скарб завдяки своїй винахідливості й вірі в обґрунтованість переказів, які іншим здавалися тільки легендою. Л. походить зі стародавньої гугенотської сім’ї; невдачі позбавили його багатств і довели до вбогості. Як озивається про Л. його друг-оповідач, «він відмінно утворений і наділений незвичайними здатностями, але разом з тим заражений мізантропією й страждає від хворобливого стану розуму, упадаючи поперемінно те в захопленість, то в похмурість». На майже безлюдному Селливановом острові, де Л. шукає самоти, він виявляє дивного жука й пергамент, за до яких довідається місцезнаходження скарбу капітана Кидда, героя народних балад, що оспівують цього відважного пірата, що жив за два сторіччя до описуваних подій. Скарб допомагає Л. повернути ніколи втрачене багатство.
Оповідачеві, старому слузі-негрові Юпітеру, і читачам дії Л. стають зрозумілими тільки у фіналі, а доти він здається хворим або божевільним, тоді як на перевірку Л. нагадує Дюпена, володіючи настільки ж твердою розважливістю. По вважав, що всьому незрозуміле й таємничому є логічне пояснення: Л. «не давав своїм думкам збитися зі шляхи, логіка ж допускала тільки одне рішення».
Своим появление картина «Портрет сказителя былин» кисти И.Н. Крамского обязана народничеству. Это течение возродило в высших слоях общества интерес к родной культуре, фольклору, корням земли русской. Многие художники писали портрет мастерового Василия Щеголёнка, который славился феноменальной памятью и умением рассказывать былины. Перемежая ремесло с фольклором, он стал очень популярен среди писателей, режиссеров, художников. Его колоритная и богатая натура словно просилась на холст.
Портрет Крамского показывает нам простого, нелегкой судьбы человека. Световой акцент, сделанный в манере портретиста на лице, позволяет всмотреться в высокий мудрый лоб, изрезанный морщинами, грустные глаза, седины волос и бороды. Взгляд сказителя обращен куда-то вглубь, губы сомкнуты, и кажется, что он вспоминает фрагмент бесконечной летописи веков. Зипун мастера стар и потерт. Именно в таком он работал в своей сапожной мастерской, рассказывая подмастерьям и ожидающим клиентам былины да сказки. Где-то там, за нижним краем картины, натруженные руки, что кропотливо и монотонно выполняли работу.
Художник не стал приукрашивать портрет. Сказитель его получился живым, существующим в реальности человеком. Теплая коричневая гамма картины подчеркивают связь сказителя с землей, из которой произрастает его талант. Эта связь нерушима. Мастер не сменил ремесло на сцену, хотя и приглашался десятки раз. Мудрость, труд, любовь к людям и родной земле навечно вплелись в его образ.
Портрет великого живописца прославляет талант. Талант художника, талант сказителя. Талант зрителя, что сумеет разглядеть в образе простого и умного человека суть русской души.
Золотий жук характеристика образа Вільяма Леграна
Твір розміщено в остап вишня (губенко) від Tvir в Понедельник 1 апреля
Легран Вільям — людина, що знайшла скарб завдяки своїй винахідливості й вірі в обґрунтованість переказів, які іншим здавалися тільки легендою. Л. походить зі стародавньої гугенотської сім’ї; невдачі позбавили його багатств і довели до вбогості. Як озивається про Л. його друг-оповідач, «він відмінно утворений і наділений незвичайними здатностями, але разом з тим заражений мізантропією й страждає від хворобливого стану розуму, упадаючи поперемінно те в захопленість, то в похмурість». На майже безлюдному Селливановом острові, де Л. шукає самоти, він виявляє дивного жука й пергамент, за до яких довідається місцезнаходження скарбу капітана Кидда, героя народних балад, що оспівують цього відважного пірата, що жив за два сторіччя до описуваних подій. Скарб допомагає Л. повернути ніколи втрачене багатство.
Оповідачеві, старому слузі-негрові Юпітеру, і читачам дії Л. стають зрозумілими тільки у фіналі, а доти він здається хворим або божевільним, тоді як на перевірку Л. нагадує Дюпена, володіючи настільки ж твердою розважливістю. По вважав, що всьому незрозуміле й таємничому є логічне пояснення: Л. «не давав своїм думкам збитися зі шляхи, логіка ж допускала тільки одне рішення».
Своим появление картина «Портрет сказителя былин» кисти И.Н. Крамского обязана народничеству. Это течение возродило в высших слоях общества интерес к родной культуре, фольклору, корням земли русской. Многие художники писали портрет мастерового Василия Щеголёнка, который славился феноменальной памятью и умением рассказывать былины. Перемежая ремесло с фольклором, он стал очень популярен среди писателей, режиссеров, художников. Его колоритная и богатая натура словно просилась на холст.
Портрет Крамского показывает нам простого, нелегкой судьбы человека. Световой акцент, сделанный в манере портретиста на лице, позволяет всмотреться в высокий мудрый лоб, изрезанный морщинами, грустные глаза, седины волос и бороды. Взгляд сказителя обращен куда-то вглубь, губы сомкнуты, и кажется, что он вспоминает фрагмент бесконечной летописи веков. Зипун мастера стар и потерт. Именно в таком он работал в своей сапожной мастерской, рассказывая подмастерьям и ожидающим клиентам былины да сказки. Где-то там, за нижним краем картины, натруженные руки, что кропотливо и монотонно выполняли работу.
Художник не стал приукрашивать портрет. Сказитель его получился живым, существующим в реальности человеком. Теплая коричневая гамма картины подчеркивают связь сказителя с землей, из которой произрастает его талант. Эта связь нерушима. Мастер не сменил ремесло на сцену, хотя и приглашался десятки раз. Мудрость, труд, любовь к людям и родной земле навечно вплелись в его образ.
Портрет великого живописца прославляет талант. Талант художника, талант сказителя. Талант зрителя, что сумеет разглядеть в образе простого и умного человека суть русской души.